Бахін - Поліцейський допит у США, 1997 - Юридична література - Каталог файлів - Юридична допомога
Юридична допомога
Каталог файлів
Меню сайту

Категорії розділу

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Форма входу

Друзі сайту

Пошук

Пошук

Вітаю Вас, Гість · RSS 06.12.2016, 13:20

Головна » Файли » Юридична література

Бахін - Поліцейський допит у США, 1997
[ Викачати з сервера (27.5Kb) ] 18.11.2011, 00:28

Поліцейський допит у США (поради допитуючому)

ВСТУП

Для процедури розслідування злочинів завжди була актуальною взаємодія завдань кримінального судочинства (встановлення винного у вчиненні злочину) та забезпечення при цьому прав та інтересів усіх учасників розслідування. Порушення їх відповідності, згідно закону, тя­гне за собою або неякісність дій по встановленню об'єктивної істини, або обмеження прав громадян, залучених до кримінального процесу.

В наш час, коли Конституція України проголосила, що "права і свободи людини та Їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави" (ст. 3), їх забезпечення та реалізація в процесі кримі­нально-процесуальної діяльності набуває визначального значення [1].

Створення правової держави стане можливим тільки тоді, коли права людини у всіх сферах діяльності будуть надійно захищені та за­безпечені ЗАКОНОМ.

Розслідування як діяльність, яка передбачає можливість приму­сового досягання її мети та обмеження прав і свобод громадян (затри­мання, обшук, привід на допит і т.ін.), потенційно пов'язане з порушен­ням законності внаслідок допущених слідчими, прокурорами помилок або умисного ігнорування вимог закону "для забезпечення ефективно­сті боротьби зі злочинністю".

Все це обумовлює необхідність удосконалення правової регламен­тації розслідування (що повинно бути враховано під час прийняття но­вого кримінально-процесуального законодавства), розширення науко­во-технічного та тактичного арсеналу слідства, підвищення професійної майстерності слідчих та оперативних працівників. Одним із засобів цьо-'          го повинно стати вивчення і використання досвіду держав, які можуть бути класифіковані як правові.

Допит є однією з найбільш розповсюджених слідчих дій. Без нього не проходить жодне розслідування. На його проведення йде більше 80 процентів робочого часу слідчого, який взагалі витрачається на прове­дення слідчих дій [2, с. 108; 3, с. 21]. Тому професіоналізм та майсте­рність слідчого під час проведення допиту значною мірою зумовлює якість та результативність розслідування.

Наша система розслідування суттєво відрізняється від більшості за­кордонних: у нас основний акцент робиться на попередньому слідстві, а у цих на судовому. Однак і там, і у нас допит залишається головним джерелом інформації для встановлення обставин подій, які досліджую­ться.

Для ілюстрації зарубіжного підходу та відношення до допиту ми вирішили прокоментувати одне із американських джерел, присвячене допиту.

Автор праці "Поліцейський допит" в минулому лейтейант поліцейського департаменту Каліфорнії [4].

І.Р.КІД (В.Берлі, Каліфорнія)

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ДОПИТ

1. Звертання поліцейського:

1. Чим я можу Вам допомогти?

2. Якщо не я, то хто Вам може допомогти?

3. Я буду намагатись це з'ясувати.

2. Під час опитування осіб, які подали скаргу, поліцей­ський:

1. Продемонструє, що подана скарга має для нього важливе зна­чення.

2. Висловить своє позитивне ставлення і вдячність за повідомлен­ня.

3. Збере всі необхідні для розгляду скарги дані.

4. Вкаже правильний хід дій.

5. Виявить співучасть, але буде стриманим у судженнях.

3. Необхідно запитати себе:

1. Чи є об'єктивною ця скарга?

2. Чи підтверджується вона фактами?

3. Яка репутація у цієї людини?

4. Під час опитування осіб, на яких подається скарга:

1. В першу чергу необхідно встановити який закон порушується у відомостях, що викладені у скарзі. / 2. Намагайтеся встановити, чи подано скаргу справедливо.

3. Поцікавтесь репутацією особи, на яку подається скарга.

4. Зважте на все.

5. Під час опитування зробіть вигляд, що Ви об'єктивні.

5. Під час опитування свідка:

1. Необхідно показати, що цей громадянин робить поліції та суспі­льству добро.

2. Ви мені повідомили дуже важливі відомості.

3. Мені потрібна Ваша допомога.

4. Суспільство взагалі потребує Вашої допомоги.

5. Поліцейський під час першого викладення фактів повинен нама­гатись не перебивати інформатора та направляти його розповідь таки­ми запитаннями: "А що він сказав потім? Куди ви пішли після цього?".

6. Під час опитування потерпілого:

1. Поліцейський повинен сказати собі: "Ця особа постраждала, я повинен допомогти їй".

2. Запропонуйте відверто поділитися своїми думками. Не вислов­люйте необгрунтованої думки.

3. Слідчий повинен розпитати потерпілого про всі деталі, переко­нати його у тому, що все викладене, має відношення до справи.

4. Поліцейський повинен переконатись, що він правильно зрозумів потерпілого. Якщо потерпілий був винен сам, ніколи не докоряйте йо­му.

7. Під час опитування підозрюваних осіб:

1. Не робіть поспішних висновків, оскільки підозрювана особаістота знервована. Якщо він і винен, то намагатиметься бути перекон­ливим.

2. Він може намагатися дізнатись, наскільки Ви поінформовані про його злочин.

3. Він може ухилятися у відповідях.

4. Він, можливо, буде намагатися телефонувати, посилатись на ви­сокопоставлених осіб.

5. З іншого боку, якщо підозрюваний не винен. Ви переконаєтесь, що історія яку він розповів і помилки, яких він припускається, будуть зрозумілими.

6. Він може бути нетерплячим, але його тон, як правило, не буває вимогливим. Факти, що стосуються справи, не вплинуть на нього при­гнічено, так само, як і не змінять його розповіді.

8. Поясніть чому:

Коротке пояснення громадянам, чому Ви саме так вчиняєте, зав­жди залучить їх на Ваш бік. Звичайно, можуть бути такі випадки, коли Вам буде не до пояснень, однак така можливість є.

Перед тим, як слідчий почне допит злочинця, що отямився, він по­винен знати:

9. Відомості про підозрюваного:

1. Повні відомості про підозрюваного можна здобути тільки шля­хом особистого ознайомлення з його карткою або через інформацію, отриману від інших офіцерів, а також шляхом особистого обшуку його житла.

2. Посилання слідчого на попередню діяльність підозрюваної осо­би створює у останнього враження, що про нього багато знають у по­ліції. Ця обставина посилює у нього страх перед поліцією та почуття поваги до неї.

3. Це можуть бути відомості про підозрюваного, осіб, з якими він спілкувався, про його слабкі риси, які можна використовувати під час допиту.

4. У записничку підозрюваного можна знайти прізвища людей, старі листи, вирізки з газет, квитанції.

5. Обшуку підлягають автомобіль, помешкання.

6. Під час допиту необхідно звертати увагу на все, що може бути доказом, який відноситься до справи.

10. Відомості про злочин:

1. У світі є одна людина, яка знає все про злочин це той, хто його скоїв.

2. Якщо слідчий веде допит, спираючись на неправдиву інформа­цію, або якщо він намагається залякати того, кого допитує, то такий допит не буде мати успіху.

3. Якщо слідчий особисто розслідує справу, то він, звичайно, буде ознайомлений з усіма деталями. Якщо він не розслідував справу осо­бисто, то він повинен спиратися під час свого допиту на письмові дані та на особисту розмову з тим, хто до нього вів це слідство.

4. Якщо ж слідчий не підготувався до допиту заздалегідь, а підоз­рюваний знаходиться у поліцейській дільниці, то він все ж таки не по­винен поспішати з допитом, а зайняти очікувальну позицію.

Підозрюваному не завдається шкода тим, що його примушують че­кати тривалий час. Очікування приведе підозрюваного у знервований стан, і тоді, слідчому буде простіше проводити допит.

5. Допит потрібно проводити не поспішаючи. Якщо слідчий послі-- шає і видає своє ставлення до підозрюваного, то це тільки зміцнює по­зиції останнього, який думає про себе, що все, що йому потрібно ро­бити, це протриматись деякий час, а за цей час нетерплячий офіцер неодмінно здасться.

11. Де потрібно допитувати:

1. Після першого зізнання непогано тут же на місці події зафіксу­вати все у письмовій формі.

2. Ми завжди повинні намагатися в тих випадках, коли це можли­во, допитувати заарештованого у поліцейській дільниці. Для поліцейсь­кого зручніше робити це на своєму робочому місці. Він почуває себе впевненіше, оскільки можна спланувати, де краще посадити заарешто­ваного, звідки повинно падати світло і т.ін.

3. Якщо офіцер допитує заарештованого у нього вдома, або на ро­боті, то він сам опиняється а невигідному положенні. Оскільки йому невідома обстановка, він не може передбачити, з якими труднощами він зустрінеться. Його можуть підслуховувати під час допиту, перебива­ти в найкритичніший момент. З цією метою в кімнату може зайти сек­ретар та інші особи. Однак не завжди є можливість організувати допит у поліцейській дільниці. Офіцери іноді повинні вести допит у помеш­каннях, лікарнях, установах. Тому, у тих випадках, коли у нас мало до­казів, потрібно привести допитуваного до поліцейської дільниці для по­дальшого допиту. Це необхідно робити дуже тактовно, важливо збере­гти з допитуваним дружні стосунки.

4. Існує кілька методів виклику підозрюваного до поліцейської ді­льниці:

а) офіцер особисто входить у контакт із підозрюваним і пояснює, що у зв'язку із певними обставинами, які мають відношення до допиту, громадянину необхідно з'явитися до дільниці. Офіцер буде йому дуже вдячний, якщо прийде та допоможе розібратись у справі. Якщо ж гро­мадянин захоче дізнатися, чому інтерв'ю не може відбутися на місці, офіцер повинен сказати, що у дільниці є матеріали, які не можна вино­сити;

б) запрошення по телефону. Якщо громадянин запитає, у зв'язку з чим його викликають, необхідно відповісти, що розмова таємна і вести її по телефону неможливо.

72. Кімната, в якій ведеться допит.

В кімнаті, яка призначається для допиту, повиннГбути тільки двері та чотири стіни. В ній не повинно бути вікон, орнаментів на стінах, щоб не розпорошувати уваги допитуваного. Кімната повинна бути звуконе­проникна. Світло повинно освітлювати того, кого допитують, а не офі­цера.

Допитуваний повинен сидіти рівно на стільці, поставленому так, щоб слідчому можна було спостерігати за нервовими рухами рук та ніг обвинувачуваного. Він не повинен сидіти ні за столом, ні за партою, за якими можна було б сховати руки та ноги. Стілець повинен стояти так, щоб люди, які у випадку необхідності, заходитимуть у кімнату, якомога менше відволікати допитуваного.

13. Запис показань під час допиту:

Ми ведемо протокол допиту для того, щоб:

1. Зловити підозрюваного на брехні.

2. Встановити його зв'язки.

3. Полегшити наступний допит.

4. Направити матеріали допиту в суд.


Повний текст можна завантажити у прикріпленому файлі,

згори тексту "Викачати з сервера"


Категорія: Юридична література | Додав: Vivat_Jus
Переглядів: 341 | Завантажень: 124 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний хостинг uCoz