Уряд Миколи Азарова

Представлення М. Я. Азаровим кандидатур на посади міністрів під час пленарного засідання Верховної Ради України 11 березня 2010 року

У́ряд Мико́ли Аза́рова — український уряд, сформований 11 березня 2010 року[1] коаліцією депутатських фракцій «Стабільність і реформи»[2] та окремих депутатів. (Згідно рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2010 року[3], таке формування уряду не суперечило статті 83 Конституції України (яка діяла до 1 жовтня 2010 року), згідно з якою Уряд може бути сформований тільки коаліцією депутатських фракцій: "У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України" [4].)Зміст
1 Склад уряду
1.1 Віце-Прем'єр-Міністри
1.2 Міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади
1.2.1 Міністри
1.2.2 Керівники інших центральних органів виконавчої влади
1.2.3 Керівники інших центральних органів влади
2 Ліквідовані органи
3 Урядові комітети
4 Урядова програма
5 Звільнення та призначення
6 Внутрішня політика України. Виконання програми Президента
6.1 Визнання нагальної необхідності реформування різних сфер життєдіяльності України
6.2 Прийняття першого в історії України податкового кодексу. Дерегуляція економіки
6.2.1 Критика податкового кодексу
6.3 Реформування системи пенсійного забезпечення
6.4 Земельна реформа
6.5 Конституційна Асамблея. Зміни Конституції
6.6 Реформування сфери судочинства
6.7 Новий Кримінально-процесуальний кодекс України
6.8 Закони про протидію корупції
6.9 Закон про захист персональних даних
6.10 Закон про доступ до публічної інформації
6.11 Реформування системи охорони здоров'я
6.12 Нововведення у сфері освіти
6.13 Закони у сфері культури
6.14 Реформування сфери комунального господарства
6.15 Житлова реформа
7 Цікаві факти
8 Виноски
9 Зовнішні посилання
10 Дивись також

Склад уряду

11 березня 2010 року на своєму ранковому пленарному засіданні Верховна Рада України прийняла, зокрема, дві Постанови[5]:
«Про призначення Азарова М. Я. Прем'єр-міністром України» (№ 1963-VI)[6];
«Про звільнення Тимошенко Ю. В. з посади Прем'єр-міністра України» (№ 1964-VI)[7].

Так, «відповідно до пункту 12 частини першої статті 85 та частини другої статті 114 Конституції України»[6], Верховна Рада України призначила Миколу Яновича Азарова на посаду Прем'єр-міністра України. Результати поіменного голосування були такими[8]:За Проти Утрималися Не голосували Всього
242 4 1 96 343


Зокрема, за фракціями[8]:Фракція Кількість депутатів За Проти Утрималися Не голосували Відсутні
Фракція Партії регіонів у Верховній Раді України 172 172[9] 0 0 0 0
Фракція «Блок Юлії Тимошенко» (політичних партій „Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»", Українська соціал-демократична партія, партія «Реформи і порядок») 155 8[10] 3 0 56 88
Фракція Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона»: Народний Союз «Наша Україна», Політична партія «Вперед, Україно!», Народний Рух України, Українська Народна Партія, Українська республіканська партія «Собор» , Партія Християнсько-Демократичний Союз, Європейська партія України, Громадянська партія «ПОРА», Партія захисників Вітчизни 72 11[11] 1 1 40 19
Фракція Комуністичної партії України 27 27[9] 0 0 0 0
Фракція «Блок Литвина» (Народна Партія, Трудова партія України) у Верховній Раді України 20 20[9] 0 0 0 0
Позафракційні 4 4[12] 0 0 0 0


Згодом Верховна Рада України припинила повноваження членів другого уряду Юлії Тимошенко[13], а також звільнила Валентина Наливайченка з посади Голови Служби безпеки України[14].

Відразу після цього Верховна Рада України:
призначила Валерія Хорошковського на посаду Голови Служби безпеки України[15];
сформувала склад Кабінету Міністрів України[16] в числі одного[16] Першого Віце-Прем'єр-Міністра, шістьох[16] Віце-Прем'єр-Міністрів і двадцяти одного[16][17][18] Міністра;
ухвалила рішення про дострокове припинення депутатських повноважень тих Народних депутатів України, які були щойно обрані членами Кабінету Міністрів України[1].

Результати поіменного голосування були такими:Назва голосування За Проти Утрималися Не голосували Всього
Поіменне голосування щодо призначення Хорошковського В. І. на посаду Голови Служби безпеки України[19] 238 1 1 114 354
Поіменне голосування щодо формування складу Кабінету Міністрів України[20] 240 4 1 108 353
Поіменне голосування щодо призначення Міністром оборони України Єжеля М. Б. та Міністром закордонних справ України Грищенка К. І.[20] 239 0 0 132 371

Віце-Прем'єр-МіністриПосада Очільник «Сфера впливу» Партійність Час перебування на посаді, підстава
Перший Віце-Прем'єр-Міністр Клюєв Андрій Петрович — Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Віце-Прем'єр-Міністр Колесніков Борис Вікторович з Євро-2012[21] Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Віце-Прем'єр-Міністр Семиноженко Володимир Петрович з гуманітарних питань[21] безпартійний з 11 березня 2010 року[16] по 2 липня 2010
Віце-Прем'єр-Міністр Сівкович Володимир Леонідович «силовий блок»[21] Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] по 13 жовтня 2010
Віце-Прем'єр-Міністр Слаута Віктор Андрійович з питань АПК[21] Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] по 13 жовтня 2010
Віце-Прем'єр-Міністр Тігіпко Сергій Леонідович з економічних питань[21] Сильна Україна з 11 березня 2010 року[16]
Віце-Прем'єр-Міністр Тихонов Віктор Миколайович з питань регіональної політики[21] Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] до 1 червня 2011[22].


Докладно питання, що належать до компетенції Першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністрів, були визначені 17 березня 2010 року[23]:Посада Очільник Питання компетенції
Перший Віце-Прем'єр-Міністр Клюєв Андрій Петрович підготовки та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;
підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника;
інвестиційно-інноваційної політики в реальному секторі економіки;
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
охорони праці та промислової безпеки;
паливно-енергетичного комплексу, забезпечення енергетичної та ядерної безпеки держави;
розвитку енергоринку, електроенергетики, вугільної, газо- та нафтодобувної галузі;
енергозбереження, диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, у тому числі альтернативних;
промисловості;
космічної діяльності;
транспорту і зв'язку;
розвитку торговельно-економічного співробітництва з країнами СНД;
зв'язків з Верховною Радою України.
Віце-Прем'єр-Міністр Колесніков Борис Вікторович екологічної безпеки;
використання та охорони природних ресурсів;
регулювання земельних відносин та їх реформування;
розвитку лісового та водного господарства;
діяльності засобів масової інформації, розвитку інформаційної сфери;
фізичної культури і спорту, підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;
туризму;
сім'ї та молоді.
Віце-Прем'єр-Міністр Семиноженко Володимир Петрович охорони здоров'я;
освіти;
науково-технічної та інноваційної політики;
інтелектуальної власності;
культури, охорони національної культурної спадщини;
реклами, виставкової діяльності;
міжконфесійних і міжнаціональних відносин;
благодійництва та гуманітарної допомоги;
соціальної політики;
політики грошових доходів, зайнятості населення, трудової міграції;
нагляду за додержанням законодавства про працю;
видавничої та архівної справи;
забезпечення захисту суспільної моралі;
державної мовної політики;
прозорості та відкритості діяльності органів виконавчої влади, розвитку комунікації влади і суспільства, створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства;
взаємодії органів виконавчої влади з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, Національною тристоронньою соціально-економічною радою, Національною службою посередництва і примирення, Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення, Українським національним фондом «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України, об'єднаннями профспілок та роботодавців, іншими об'єднаннями громадян, а також зв'язків з об'єднаннями закордонних українців.
Віце-Прем'єр-Міністр Сівкович Володимир Леонідович забезпечення державного суверенітету, обороноздатності та національної безпеки;
мобілізаційної підготовки та мобілізації;
ресурсного забезпечення військових формувань і правоохоронних органів;
функціонування оборонно-промислового комплексу;
військово-технічного співробітництва, експорту та імпорту товарів військового і спеціального призначення та подвійного використання, експортного контролю;
реалізації надлишкового військового майна;
правоохоронної діяльності, у тому числі захисту державного кордону та боротьби з податковими правопорушеннями;
запобігання та протидії корупції;
запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
реалізації правової політики;
міграції та біженців;
організації взаємодії з органами прокуратури та судової системи;
інформаційної безпеки.
Віце-Прем'єр-Міністр Слаута Віктор Андрійович розвитку агропромислового комплексу;
створення інфраструктури продовольчого ринку, забезпечення продовольчої безпеки держави;
меліорації земель.
Віце-Прем'єр-Міністр Тігіпко Сергій Леонідович проведення економічних реформ, економічної, цінової, регуляторної політики, формування позитивного інвестиційного іміджу України;
реформування відносин власності, управління об'єктами державної власності та приватизації державного майна;
статистики та бухгалтерського обліку;
розвитку підприємництва;
демонополізації та розвитку конкуренції;
захисту прав споживачів;
стандартизації, метрології та сертифікації;
державного матеріального резерву та державних закупівель;
удосконалення системи функціонування банківських і небанківських фінансових установ, розвитку ринку капіталу та його інфраструктури;
регулювання ринків фінансових послуг, цінних паперів та фондового ринку;
реформування публічної адміністрації;
міжнародної інтеграції, зокрема СОТ, співробітництва з міжнародними організаціями та іноземними державами;
координації політики інтеграції України до Європейського Союзу;
євроатлантичної інтеграції України; співробітництва з Радою Європи; адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; транскордонного співробітництва;
співпраці з Представництвом України при Європейських Співтовариствах (Європейському Союзі);
залучення і використання зовнішньої та міжнародної технічної допомоги, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями;
взаємодії Кабінету Міністрів України з Національним банком, Ощадбанком, Укрексімбанком та іншими банками, Торгово-промисловою палатою, фондовими та валютними біржами.
Віце-Прем'єр-Міністр Тихонов Віктор Миколайович розвитку регіонів;
адміністративно-територіальної реформи;
реформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на місцевому та регіональному рівні;
містобудування, архітектури та будівництва, промисловості будівельних матеріалів;
житлової політики та реформи житлово-комунального господарства;
збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів населених місць, пам'яток архітектури і містобудування, благоустрою та інженерної інфраструктури територій населених пунктів;
організації роботи органів виконавчої влади з нормативно-правового врегулювання питань виборчого процесу та створення Державного реєстру виборців.

Міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади
МіністриПосада Очільник Партійність Час перебування на посаді, підстава
Міністр охорони навколишнього природного середовища України Бойко Віктор Олексійович Блок Литвина з 11 березня 2010 року[16] по 2 липня 2010 року[24]
Злочевський Микола Владиславович Партія регіонів з 2 липня 2010 року[25]
Міністр палива та енергетики України Бойко Юрій Анатолійович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр закордонних справ України Грищенко Костянтин Іванович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[17]
Міністр оборони України Єжель Михайло Броніславович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[18]
Міністр транспорту і зв'язку України Єфименко Костянтин Олексійович Блок Литвина з 11 березня 2010 року[16]
Міністр промислової політики України Колєсніков Дмитро Валерійович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр культури і туризму України Кулиняк Михайло Андрійович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр юстиції України Лавринович Олександр Володимирович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр охорони здоров'я України Митник Зіновій Миколайович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] по 21 грудня 2010 року[26]
Ємець Ілля Миколайович ? з 21 грудня 2010 року[27]
Міністр внутрішніх справ України Могильов Анатолій Володимирович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр праці та соціальної політики України Надрага Василь Іванович Блок Литвина з 11 березня 2010 року[16]
Міністр з питань житлово-комунального господарства України Попов Олександр Павлович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] по 17 червня 2010 року[28]
Хіврич Юрій Єгорович ? з 17 червня 2010 року[29]
Міністр аграрної політики України Присяжнюк Микола Володимирович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту Сафіуллін Равіль Сафович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр освіти і науки України Табачник Дмитро Володимирович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр Кабінету Міністрів України Толстоухов Анатолій Володимирович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр економіки України Цушко Василь Петрович безпартійний[30][31] з 11 березня 2010 року[16]
Міністр фінансів України Ярошенко Федір Олексійович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр регіонального розвитку та будівництва України Яцуба Володимир Григорович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр вугільної промисловості України Ященко Юрій Петрович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16]
Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Шуфрич Нестор Іванович Партія регіонів з 11 березня 2010 року[16] по 10 липня 2010 року[32]
Антонець Володимир Михайлович, т.в.о. ? з 10 липня 2010 року[33] по 21 липня 2010 року
Болотських Михайло Васильович, т.в.о. ? з 21 липня 2010 року[34] по 12 листопада 2010 року
Балога Віктор Іванович Єдиний центр з 12 листопада 2010 року[35]

Керівники інших центральних органів виконавчої владиПосада Очільник Партійність Час перебування на посаді, підстава
Голова Служби безпеки України Хорошковський Валерій Іванович[36] ? з 11 березня 2010 року[15]
Голова Національного банку України Стельмах Володимир Семенович[37] ? з 16 грудня 2004 року[38]
Голова правління Пенсійного фонду України Зайчук Борис Олександрович ? з 24 березня 2010 року[39]
Голова Головного контрольно-ревізійного управління України Андрєєв Петро Петрович[40] ? з 11 березня 2010 року[41][42]
Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Кужель Олександра Володимирівна[43] ? з 21 січня 2009 року[44] до 17 березня 2010 року[45][46]
Загородній Володимир Петрович, т.в.о. ? з 17 березня[47] по 24 березня 2010 року
Бродський Михайло Юрійович Партія вільних демократів[48] з 24 березня 2010 року[49]
Голова Державного казначейства України Харченко Сергій Іванович[50] ? з 11 березня 2010 року[51]
Голова Державного комітету архівів України Гінзбург Ольга Петрівна ? з 21 квітня 2008 року[52]
Голова Вищої атестаційної комісії України Мачулін Володимир Федорович ? з 1 серпня 2003 року[53]
Голова Державної служби автомобільних доріг України Гуржос Вадим Миколайович ? з 20 серпня 2008 року[54] по 17 березня 2010 року[55][56]
Демішкан Володимир Федорович Партія регіонів з 26 травня 2010 року[57]
Голова Державного комітету рибного господарства України Ткаченко Григорій Миколайович ? з 1 березня[58] по 17 березня 2010 року[59]
Довбиш Олег Едуардович ? з 24 березня 2010 року[60]
Голова Державного комітету лісового господарства України Тимошенко Микола Михайлович КПУ з 23 липня 2008 року[61] до 22 березня 2010 року[62]
Шершун Микола Харитонович Блок Литвина з 22 березня 2010 року[63]
Голова Державного комітету України по водному господарству Сташук Василь Андрійович ? з 6 листопада 2003 року[64]
Голова Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініч Олег Миколайович ? з 17 грудня 2008 року[65]
Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Наливайко Олег Ігорович ? з 9 вересня 2009 року[66] по 17 березня 2010 року[67]
Курдінович Олександр В'ячеславович, в.о. ? з 17 березня 2010 року[68]
Голова Державного комітету України з державного матеріального резерву Альохін Володимир Ілліч ? з 23 грудня 2009 року[69] до 17 березня 2010 року[70]
Злочевський Микола Владиславович Партія регіонів з 24 березня 2010 року[71] по 5 липня 2010 року[72]
Благодир Юрій Анатолійович ? з 21 липня 2010 року[73]
Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій Решетніков Юрій Євгенович Християнсько-демократичний союз з 13 травня 2009 року[74] по 15 грудня 2010 року[75]
Голова Державного комітету статистики України Осауленко Олександр Григорович ?
Генеральний директор Національного космічного агентства України Зінченко Олександр Олексійович Блок Ю.Тимошенко з 11 лютого 2009 року[76] до 13[77]-17 березня[78] 2010 року
Алексєєв Юрій Сергійович[79] ? з 13[77]-17 березня[80] 2010 року
Голова Державної судової адміністрації України Балаклицький Іван Ілліч ? з 8 липня 2005 року[81]
Голова Фонду державного майна України ? до 17 березня 2010 року
Рябченко Олександр Володимирович[82], в.о. ? з 17[83]-18 березня[84][85] 2010 року
Голова Управління державної охорони України Калінін Ігор Олександрович ? з 20 квітня 2010 року[86]
Голова Антимонопольного комітету України Мельниченко Олександр Іванович, в.о. ? з 18 червня 2008 року[87]
Голова Державної податкової адміністрації України Буряк Сергій Васильович Блок Ю.Тимошенко з 24 грудня 2007 року[88] до 17 березня 2010 року[89]
Шейбут Віктор Володимирович, в.о. ? з 17 березня[90] по 24 березня 2010 року
Папаіка Олександр Олексійович ? з 24 березня 2010 року[91]
Голова Державного агентства України з інвестицій та інновацій Супрун Людмила Павлівна НДП з 14 жовтня 2009 року[92] до 17 березня 2010 року[93]
Таран Олександр Володимировича[94] ? з 17 березня 2010 року[95]
Голова Державного комітету України у справах ветеранів Плосконос Ігор Миколайович ? з 14 лютого 2007 року[96]
Начальник Головного управління державної служби України Мотренко Тимофій Валентинович ? з 1 жовтня 2003 року[97]
Голова Державної митної служби України Макаренко Анатолій Вікторович ? з 28 січня 2009 року[98] до 22 березня 2010 року[99]
Калєтнік Ігор Григорович КПУ з 22 березня 2010 року[100]
Голова Державного комітету ядерного регулювання України Миколайчук Олена Анатоліївна ? з 26 лютого 2005 року[101]
Голова Державної служби експортного контролю України Демьохін Володимир Анатолійович ? з 16 червня 2010 року[102]
Голова Національного агентства екологічних інвестицій України Лупальцов Ігор Володимирович ? з 30 січня 2008 року[103] до 17 березня 2010 року[104]
Орленко Сергій Леонідович ? з 31 березня 2010 року[105]
Голова Національної комісії регулювання електроенергетики України Кальченко Валерій Миколайович[106] ? з 29 грудня 2007 року[107] до 17 березня 2010 року[108]
Тітенко Сергій Михайлович[106] Партія регіонів з 17 березня 2010 року[109]
Голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Суслов Віктор Іванович ? з 5 березня 2009 року[110] до 22 березня 2010 року[111]
Волга Василь Олександрович «Союз Лівих Сил» з 22 березня 2010 року[112]
Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Чеботаренко Юрій Борисович ? до 24 березня 2010 року[113]
Нетудихата Леонід Іванович ? з 24 березня 2010 року[114]
Голова Державний комітет фінансового моніторингу України Гуржій Сергій Григорович[115] ? з 11 березня 2010 року[116]
Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Петрашко Сергій Ярославович ? з 3 червня 2009 року[117] до 17 березня 2010 року[118]
Тевелєв Дмитро Михайлович ? з 24 березня 2010 року[119]
Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань Галінський Олександр Іуліанович ? з 19 серпня 2009 року[120] до 17 березня 2010 року[121]
Лісіцков Олександр Володимирович ? з 3 березня 2010 року[122]
Голова Національної комісії з питань регулювання зв'язку України Колобов Сергій Олександрович ? з 28 травня 2008 року[123] до 31 березня 2010 року[124]
Олійник Володимир Филимонович ? з 31 березня 2010 року[125]
Голова Державної прикордонної служби України Литвин Микола Михайлович ?
Голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки Патон Борис Євгенович ? з 19 квітня 2006 року[126]
Голова Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Лосюк Лариса Володимирівна ? з 22 лютого 2008 року[127] до 17 березня 2010 року[128]
Поволоцький Олег Володимирович ? з 24 березня 2010 року[129]
Голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Єрмілов Сергій Федорович ? з 15 квітня 2009 року[130]
Голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Сторчак Сергій Олександрович ? з 22 серпня 2006 року[131]
Голова Державної геологічної служби Мормуль Дмитро Дмитрович ? з 30 січня 2008 року[132] до 24 березня 2010 року[133]
Безух Анатолій Вікторович ? з 24 березня 2010 року[134]
Голова Державної екологічної інспекції України Іванков Рінат Шамільєвич ? до 24 березня 2010 року[135]
Жила Павло Броніславович Партія регіонів[136] з 24 березня 2010 року[137]
Голова Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації[138] Семиноженко Володимир Петрович Безпартійний з 5 липня 2010 року[139]

Керівники інших центральних органів владиПосада Очільник Партійність Час перебування на посаді, підстава
Генеральний прокурор України Медведько Олександр Іванович ? з 1 червня 2007 року[140]
Голова Національної служби посередництва і примирення Окіс Олександр Ярославович ? з 31 жовтня 2006 року[141]
Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі Костицький Василь Васильович ? з 25 червня 2008 року[142]
Голова Вищої ради юстиції Ізовітова Лідія Павлівна ? з 28 березня 2007 року до 22 березня 2010 року[143][144]
Колесниченко Володимир Миколайович[145] ? з 22 березня 2010 року[146]

Ліквідовані органиПосада Очільник Партійність Час перебування на посаді, підстава
Голова Державного комітету інформатизації України[138] Рубан Ігор Анатолійович ? з 2 квітня 2008 року[147] до 17 березня 2010 року[148]
Мєзєнцева Наталія Борисівна Соціалістична партія України з 7 червня 2010 року[149]
Голова Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку[150][151][138] Гриньов Борис Вікторович[152] ? з 14 квітня 2010 року[153]

Урядові комітети

1 листопада 2010 число урядових комітетів було скорочено до чотирьох:[154]
Урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки та науково-інноваційної політики;
Перший віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету
Міністр палива та енергетики
Міністр транспорту та зв'язку
Міністр промислової політики
Міністр вугільної промисловості
Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністр аграрної політики
Міністр охорони навколишнього природного середовища
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Перший заступник Міністра економіки
Перший заступник Міністра фінансів
Перший заступник Міністра юстиції
Голова Держкомінформнауки
Голова Держкомзему
Заступник Міністра праці та соціальної політики (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Урядовий комітет з питань економічної політики;
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр економіки
Міністр фінансів
Міністр праці та соціальної політики
Міністр закордонних справ
Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України
Голова Антимонопольного комітету
Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
Голова Фонду державного майна
Голова Держкомпідприємництва
Голова Держкомстату
Заступник Міністра юстиції (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Урядовий комітет з питань національної безпеки, правової, молодіжної політики, екології та підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр Кабінету Міністрів України
Міністр регіонального розвитку та будівництва
Міністр з питань житлово-комунального господарства
Міністр транспорту та зв'язку
Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту
Міністр економіки
Міністр фінансів
Міністр юстиції
Міністр оборони
Міністр внутрішніх справ
Міністр закордонних справ
Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністр культури і туризму
Міністр охорони навколишнього природного середовища
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України — Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики
Голова СБУ
Голова Держприкордонслужби
Голова Держкомтелерадіо
Голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу
Урядовий комітет з питань регіональної та соціальної політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку.
Віце-прем'єр-міністр України — голова Урядового комітету (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Міністр регіонального розвитку та будівництва
Міністр з питань житлово-комунального господарства
Міністр праці та соціальної політики
Міністр охорони здоров'я
Міністр освіти і науки
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Перший заступник Міністра палива та енергетики
Перший заступник Міністра транспорту та зв'язку
Перший заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища
Перший заступник Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Заступник Міністра економіки (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Заступник Міністра фінансів (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
Заступник Міністра юстиції (відповідно до розподілу функціональних повноважень)

28 липня 2010 число урядових комітетів було скорочено до семи:[155]
Урядовий комітет з питань розвитку галузей економіки та науково-інноваційної політики;
Урядовий комітет з питань економічної політики;
Урядовий комітет з питань правової політики, національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу;
Урядовий комітет з питань регіональної та соціальної політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку;
Урядовий комітет з питань аграрної політики та земельних відносин;
Урядовий комітет з питань екології, молодіжної політики, культури, спорту і туризму;
Урядовий комітет з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

17 березня 2010 року Кабінет Міністрів на своєму засіданні затвердив дев'ять[156] урядових комітетів і їхній посадовий склад[157]:Урядовий комітет Голова Інші члени
з питань реформ Прем'єр-міністр України Віце-прем'єр-міністр України (заступник голови комітету), Міністри фінансів, економіки, юстиції, праці та соціальної політики, закордонних справ, Кабінету Міністрів України, І заступники Міністрів промислової політики, аграрної політики, Кабінету Міністрів України
з питань розвитку галузей економіки Перший віце-прем'єр-міністр України Міністри палива та енергетики, транспорту та зв'язку, промислової політики, вугільної промисловості, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, І заступники Міністрів економіки, фінансів, юстиції, заступник Міністра Кабінету Міністрів України (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань економічної політики Віце-прем'єр-міністр України Міністри економіки, фінансів, праці та соціальної політики, Голова Антимонопольного комітету, Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Голова Фонду державного майна, Голова Держкомпідприємництва, Голова Держкомстату, І заступник Міністра Кабінету Міністрів України, заступник Міністра юстиції (відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу Віце-прем'єр-міністр України Міністри оборони, внутрішніх справ, юстиції, заступники Міністрів промислової політики, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (обидва — відповідно до розподілу функціональних повноважень), Голова СБУ, Голова Держприкордонслужби, заступники Міністрів економіки, фінансів, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства Віце-прем'єр-міністр України Міністри регіонального розвитку та будівництва, з питань житлово-комунального господарства, І заступники Міністрів палива та енергетики, транспорту та зв'язку, охорони навколишнього природного середовища, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, заступники Міністрів економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань аграрної політики Віце-прем'єр-міністр України Міністри аграрної політики, охорони навколишнього природного середовища, І заступник Міністра охорони здоров'я — головний державний санітарний лікар України, заступники Міністрів промислової політики, економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань гуманітарного, соціального та науково-інноваційного розвитку Віце-прем'єр-міністр України Міністри освіти і науки, культури і туризму, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, заступники Міністрів економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань екології, молодіжної політики, спорту і туризму Віце-прем'єр-міністр України Міністри у справах сім'ї, молоді та спорту, охорони навколишнього природного середовища, культури і туризму, Голова Антимонопольного комітету, Голова Фонду державного майна, Голова Держкомтелерадіо, заступники Міністрів промислової політики, економіки, фінансів, юстиції, Кабінету Міністрів України (всі — відповідно до розподілу функціональних повноважень)
з питань підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу Віце-прем'єр-міністр України Міністри регіонального розвитку та будівництва, з питань житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, у справах сім'ї, молоді та спорту, Кабінету Міністрів України, економіки, фінансів, юстиції, внутрішніх справ, закордонних справ, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, культури і туризму, Голова Держкомтелерадіо


12 березня 2010 року на робочій нараді М. Я. Азарова з Віце-Прем'єр-Міністрами та керівниками міністерств економічного і соціального блоків було визначено перелік урядових комітетів і сфери їхньої компетенції та розподілено обов'язки, зокрема, урядовий комітет з системних структурних реформ очолить сам Микола Азарова, утворено новий урядовий комітет — з питань підготовки та проведення Євро-2012, який очолить Б. В. Колесніков[158].
Урядова програма

Микола Азаров 11 березня 2010 року заявив, що:« В основу роботи Уряду будуть покладені цілі, визначені програмою Президента України Віктора Януковича «Україна для людей»[159] »


12 березня 2010 року[160] Президент України В. Ф. Янукович дав доручення урядові підготувати програму діяльності Кабінету Міністрів України, враховуючи його передвиборчу програму:« …прошу прем'єра і склад уряду вивчити мою програму, із якою я йшов на вибори, і максимально врахувати її при підготовці урядової програми[160] »


Програмні положення діяльності уряду М. Азарова закріплені в Законі України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» від 20 травня 2010 року № 2278-VI[161]
Звільнення та призначення

2 липня 2010 Верховна Рада звiльнила Володимира Семиноженка з посади вiце-прем'єра з гуманітарних питань, за вiдповiдну постанову проголосували 378 депутатiв[162]. Того ж дня був відправлений у відставку міністр довкілля Віктор Бойко, призначений за квотою Блока Литвина. Його звинуватили у неуважності до депутатів, побудові сауни на робочому місці, і хабарництво заступника міністра Богдана Преснера[163].

10 липня 2010 за поданням прем'єра Азарова Верховна Рада 256 голосами звільнила Нестора Шуфрича з посади голови МНС у зв'язку з переходом до РНБО.[164] У Шуфрича був конфлікт з головою адміністрації президента Льовочкіним. Посада заступника секретаря РНБО вважається почесним засланням для колишніх чиновників. Міністерську позицію планували для лідера партії Єдиний центр Віктора Балоги, але необхідних голосів у коаліції не знайшлося.

Після визнання Конституційним судом чинності Конституції 1996 року, виникла невідповідність зі складом уряду Азарова: до уряду мають входити три віце-прем'єри та один перший віце-прем'єр, тоді як було призначено п'ять віце-прем'єрів та один перший віце-прем'єр. 13 жовтня 2010 президент Віктор Янукович звільнив віце-прем'єрів Володимира Сівковича і Віктора Слауту.[165]

11 листопада 2010 президент Віктор Янукович призначив Віктора Балогу міністром з питань надзвичайних ситуацій[166].
Реформування уряду у грудні 2010

9 грудня 2010 року президент Віктор Янукович, спираючись на свої повноваження, здійснив значну перебудову уряду, звільнивши 15 міністрів і перепризначивши 10 з них[167]; кожен з віце-прем'єрів очолив міністерство, а склад кабінету Азарова скоротився до 16 членів. Своїми указами Янукович поклав обов'язки, призначивши:
Андрія Клюєва — першим віце-прем`єр-міністром — міністром економічного розвитку і торгівлі.
Бориса Колеснікова — віце-прем`єр-міністром — міністром інфраструктури.
Сергія Тігіпка — віце-прем`єр-міністром — міністром соціальної політики.
Віктора Тихонова — віце-прем`єр-міністром — міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
Віктора Балогу — міністром надзвичайних ситуацій.
Юрія Бойка — міністром енергетики та вугільної промисловості.
Миколу Злочевського — міністром екології та природних ресурсів.
Михайла Кулиняка — міністром культури.
Миколу Присяжнюка — міністром аграрної політики та продовольства.
Дмитра Табачника — міністром освіти і науки, молоді та спорту.

Ці перестановки не торкнулися міністрів: закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, юстиції, охорони здоров`я.

21 грудня 2010 року президент Віктор Янукович призначив Іллю Ємця міністром охорони здоров'я, звільнивши з цієї посади Зіновія Митника.

17 травня 2011 президент звільнив міністра охорони здоров'я Іллю Ємця. Він назвав Ємця хорошим фахівцем, який не зміг налагодити роботу міністерства.[168] 24 травня 2011 президент призначив міністром охорони здоров'я Олександра Аніщенка[169]

1 червня 2011 Янукович звільнив Віктора Тихонова з посади віце-прем'єр-міністра - міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України[170], а Юрія Хіврича — з посади його першого заступника.

7 листопада 2011 Янукович звільнив з посади глави МВС Анатолія Могильова і направив його на посаду прем'єр-міністра Автономної Республіки Крим. Того ж дня Віктор Янукович призначив Віталія Захарченка міністром внутрішніх справ, звільнивши Захарченка з поста глави Державної податкової служби.
Внутрішня політика України. Виконання програми Президента
Визнання нагальної необхідності реформування різних сфер життєдіяльності України

27 січня 2011 року Президент України заявив про започаткування ще 21 реформи у різних сферах життєдіяльності України. Він заявив це у Давосі під час зустрічі з президентом Європейського банку реконструкції та розвитку Томасом Міроу, яка відбулася у рамках участі Януковича у Всесвітньому економічному форумі. "Ми сьогодні продовжуємо нарощувати темпи модернізації економіки і різних напрямків життя нашої країни. У цілому (реформи) будуть розпочаті, започатковані у 21 напрямку різних видів життєдіяльності країни", - заявив глава держави. (Раніше президент Янукович заявляв про необхідність розпочати реформи в енергетичному секторі, житлово-комунальній сфері, у сфері розвитку внутрішнього ринку.)[171]
Прийняття першого в історії України податкового кодексу. Дерегуляція економіки

8 липня 2010 року Президент України підписав новий Бюджетний кодекс України[172]. Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що новий Бюджетний кодекс передбачає скорочення місцевих податків утричі[173].

19 жовтня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності"[174].

21 жовтня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»"[175].

3 грудня 2010 року Президент України підписав Податковий кодекс України, що був прийнятий Верховною Радою України 2 грудня з урахуванням пропозицій Президента[176][177].
Критика податкового кодексу

Податковий кодекс викликав обурення представників малого та середнього бізнесу та масштабні протести по всій Україні[178]. Дія Податкового кодексу викликала значне скорочення кількості фізичних осіб-підприємців[179].
Реформування системи пенсійного забезпечення

8 липня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Станом на 26 липня 2011 року зазначений документ до Адміністрації Президента України не надходив, Президентом України він ще не підписаний[180]. З 1 жовтня 2011 року цей закон набрав чинності[181].
Земельна реформа

7 липня 2011 року Верховною Радою України був ухвалений закон «Про державний земельний кадастр»[182][183]. Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім низки пунктів.
Конституційна Асамблея. Зміни Конституції

21 лютого 2011 року Президент України підписав указ про підтримку ініціативи президента України у 1991-1994 роках Леоніда Кравчука щодо створення Конституційної Асамблеї задля підготовки змін до Конституції України. З метою підтримки ініціативи першого президента, Янукович створив Науково-експертну групу з підготовки Конституційної Асамблеї. Група, відповідно до указу, має взяти до відома запропоновану Кравчуком концепцію реформування Конституції України[184][185].

23 червня 2011 року Леонід Кравчук спрогнозував, що Конституційна Асамблея буде створена до кінця 2011 року. Також він заявив, що науково-експертна група, яку він очолює, подала Президенту України концепцію по створенню Конституційної Асамблеї[186].
Реформування сфери судочинства

7 липня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про судоустрій і статус суддів"[187]. Ольга Просянюк, адвокат, партнер адвокатського об'єднання "Актіо", стверджує, що можна прогнозувати з достатньою часткою ймовірності, що новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" буде мати суперечливий вплив на правову практику і необхідність у його удосконаленні назріє в ще більш стислі терміни, ніж він був прийнятий[188].
Новий Кримінально-процесуальний кодекс України

Міністерство юстиції оприлюднило для ознайомлення проект нового Кримінально-процесуального кодексу. Ключовими новелами проекту встановлюється процесуальна рівність та змагальність сторін; підвищуються права підозрюваних; розширюються права потерпілого; оновлюється процедура досудового розслідування; удосконалюється процедура судового контролю, забороняється повернення справ на додаткове розслідування, удосконалюється процедура оскарження судових рішень.

Проект кодексу розроблявся на основі напрацювань попередніх років, які частково були покладені в основу раніше розроблених проектів кодексу. У ньому також враховані пропозиції державних органів, які здійснюють правозастосовну діяльність у сфері кримінальної юстиції, та провідних вищих навчальних закладів України.

На розгляд Верховної Ради проект планується винести вже цього року. Текст кодексу розміщено на сайті Мін'юсту[189]. Президент України Віктор Янукович наполягає на розгляді та ухваленні Верховної Ради нового проекту Кримінально-процесуального кодексу ще 2011 року[190].
Закони про протидію корупції

7 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Також 7 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», який набирає чинності одночасно із набранням чинності Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» – 1 липня 2011 року. 2 червня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ боротьби із злочинністю та корупцією», який чинний з 5 червня 2011 року[191].
Закон про захист персональних даних

1 червня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про захист персональних даних"[192][193]. Одначе, Українська Гельсінська спілка з прав людини вважає, що цей закон «є вагомим кроком для побудови тоталітаризму»[194].
Закон про доступ до публічної інформації

13 січня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про доступ до публічної інформації”, який, за задумом розробників, повинен стати ефективним інструментом боротьби з корупцією та контролю влади[195]. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович привітала прийняття українським парламентом закону про доступ до інформації, назвавши це «значним кроком на шляху до прозорості уряду»[196].
Реформування системи охорони здоров'я

Розроблені Міністерством охорони здоров'я законопроекти «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» (реєстраційний номер №8602) та «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» (реєстраційний номер №8603), прийняті Верховною Радою України, направлено на підпис Президенту України. Законопроект «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» має на меті визначити законодавче підґрунтя для відпрацювання в пілотних регіонах моделі та механізмів реформування системи охорони здоров'я для подальшого впровадження їх на загальнодержавному рівні.[197].

Міністерством охорони здоров'я розроблено проект Концепції управління якістю медичної допомогиу галузі охорони здоров'я в Україніна період до 2020 року, яку розміщено на сайті для громадського обговорення[198].
Нововведення у сфері освіти

Були прийняті до розгляду, винесені на громадське обговорення, Проект Закону України "Про вищу освіту" (нова редакція), Проект "Концепція нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти" та деякі інши ключові документи[199].

Cтворений Український центр оцінювання якості освіти, незалежна структура, на яку не мають впливу заангажовані сторони - школи та університети. Центр проводить незалежне тестування, результати якого є підставою для вступу у ВНЗ. Змінено систему подачі документів до ВНЗ, що спростило для абітурієнтів процедуру вступу - тепер випускники можуть подавати документи до кількох ВНЗ. У найближчому майбутньому планується критичний перегляд мережі університетів - затвердження стандартів вищої освіти та позбавлення ліцензій університетів, які цим стандартам не відповідають. Процедуру ліцензування будуть спрощувати і робити прозорою, а критерії значно підвищуватимуть[200].
Закони у сфері культури

Президент України В.Янукович підписав Закон України від 18 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» та інших законів України щодо підтримки виробництва національних фільмів"[201][202].

20 травня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок"[203].

9 вересня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини"[204].

14 грудня 2010 року Президент України підписав новий Закон України "Про культуру"[205].
Реформування сфери комунального господарства

9 липня 2010 року Президент України підписав Закон України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України"[206].

Президент України доручив Кабінету Міністрів до 1 серпня 2011 року підготувати та затвердити єдину методику розрахунку формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Це рішення В.Янукович прийняв після обговорення на засіданні комітету з економічних реформ проблем житлово-комунального господарства України[207].
Житлова реформа

До прийняття у Верховній Раді готується новий Житловий кодекс[208]. У експертному середовищі існує думка, що новий Житловий кодекс – недосконалий документ, який дає простір для масштабного порушення прав мешканців багатоквартирних будинків[209].
Цікаві факти
Розподіл членів уряду за місцем народження
На час затвердження чисельність уряду Миколи Азарова (29 осіб) найбільша в Європі[210]. Для порівняння, у пересічному уряді Європейського Союзу працює 16-18 міністрів, включно з прем'єром і його заступниками, зокрема, таку кількість портфелів налічують кабінети Німеччини, Португалії та Іспанії. Дещо більше крісел в урядах Франції (20) та Швеції (22). Рекордсменом в ЄС є Італія — 24 міністри. Порівняти з українським за кількістю портфелів можна лише білоруський уряд — Раду міністрів, у якій працюють 30 урядовців, але колегіальні рішення, як правило, ухвалюються її президією (до якої входять лише десять осіб).
В складі уряду, затвердженому 11 березня 2010 року, немає жодної жінки[211][212][213].
8 із 29 членів уряду Миколи Азарова народилися в Донецьку або Донецькій області[214].

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.