Юридична допомога

Реєстрація баз персональних даних

Vivat_Jus — Fri, 09 Dec 2011 11:32:21 GMT

Реєстрація баз персональних даних

"База персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних”.

(стаття 9 Закону України «Про захист персональних даних»)

Реєстрація баз персональних даних допомагає:

· володільцям – детально знати та ретельно виконувати вимоги законодавства;

· суб’єктам персональних даних – на основі аналізу отриманої інформації, про те чи зберігаються його персональні дані в базі даних конкретної компанії та категорій таких даних, коректно формулювати запити та скарги;

· уповноваженому державному органу з питань захисту персональних даних – слідкувати за ситуацією, використовувати записи про зареєстровані бази персональних даних для проведення виїзних та безвиїзних перевірок володільців та розпорядників баз персональних даних.

Реєстрація баз персональних даних та внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних здійснюється відповідно до Закону України „Про захист персональних даних” від 01.06.2010 № 2297-VI, Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №616, за формами та згідно з Порядком подання заяв про реєстрацію бази персональних даних та про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.07.2011 № 1824/5.

Державній реєстрації підлягають усі бази персональних даних в електронному вигляді та/або в картотеках, в яких обробляються персональні дані, незалежно від обсягу та форми їх застосування, виду діяльності. При цьому, щодо кожної бази даних, яка перебуває у володінні заявника, подається окрема заява.

Для реєстрації бази персональних даних, уповноваженому державному органу з питань захисту персональних даних, подається заява встановленого зразка.

Заява про реєстрацію бази персональних даних повинна містити інформацію про володільця та розпорядників бази персональних даних, інформацію про базу даних та місце її знаходження, а також підтвердження зобов’язання стосовно виконання вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Про кожну зміну вищезазначених відомостей, не пізніш як протягом десяти робочих днів з дня настання такої зміни, володілець бази персональних даних зобов'язаний повідомляти уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних шляхом подання заяви про внесення змін до відомостей Державного реєстру баз персональних даних.

Заява подається в паперовій формі (бажано, з наданням електронної копії) або у формі електронного документа на електронну пошту register@zpd.gov.ua відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». При цьому, ДСЗПД обробляє заяви у формі електронного документу, підписані володільцями, що отримують послуги електронного цифрового підпису (ЕЦП) у акредитованих центрах сертифікації ключів, які надали у розпорядження ДСЗПД надійні засоби ЕЦП.

Джерело - http://www.zpd.gov.ua/indexServices.html

Про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:31:54 GMT

Про Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

На сьогоднішній день інститут державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) перебуває в процесі реформування. Згідно діючого законодавства державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводять різні уповноважені на те суб’єкти.

Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» до 1 січня 2012 року державна реєстрація:
права власності та права користування (сервітут) на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об’єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно;
права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів;
правочинів, іпотек, відомостей про обтяження нерухомого майна проводиться нотаріусами, реєстраторами юридичної особи, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Водночас з 1 січня 2012 року державна реєстрація прав на нерухоме майно буде здійснюватися органами державної реєстрації прав в порядку, визначеному цим Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі – Закон).

До засад державної реєстрації прав відповідно до статті 3 Закону віднесено:
обов’язковість державної реєстрації прав;
гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно;
виникнення права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, з моменту такої реєстрації; будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) будуть укладатися, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами Закону;
визнання дійсності прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, у разі якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.
публічність державної реєстрації прав
проведення державної реєстрація прав за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

На сьогодні реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснює Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр), яка відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики, зокрема, у вказаній сфері.

Для реалізації зазначеної функції Укрдержреєстру у його структурі створено Департамент державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, функція якого безпосередньо пов’язана зі створенням в Україні нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Джерело - http://www.drsu.gov.ua/show/83

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям інвалідам

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:21:39 GMT

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям інвалідам

Державна соціальна допомога призначається і виплачується громадянам України, які постійно проживають на території України та іноземним громадянам, особам без громадянства, які переселилися із інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, які набули статусу біженців.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти - інваліди віком до 18 років. Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів). При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу, ці виплати призначаються одночасно.

Розміри допомоги:

Державна соціальна допомога призначається інвалідам з дитинства І групи в розмірі 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам з дитинства ІІ групи -80%, інвалідам з дитинства ІІІ групи - 60%, дітям-інвалідам віком до 18 років - 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дітям-інвалідам, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою підвищується на 50% від передбаченого розміру

Державна соціальна допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину - інваліда. У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога виплачується в новому розмірі. Якщо така зміна призводить до збільшення розміру, то допомога виплачується в новому розмірі з дня зміни групи інвалідності, якщо призводить до зменшення розміру - з місяця, наступного за тим, в якому встановлена нова група інвалідності. Перерахунок розміру державної соціальної допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності інваліда з дитинства провадиться без подання заяви одержувачем на підставі витягу з акта огляду органами медико - соціальної експертизи.

Надбавка на догляд:

До державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства І групи встановлюється надбавка на догляд за ними у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Одиноким інвалідам з дитинства ІІ та ІІІ групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка в розмірі 15%. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається одному з батьків, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, одинокій матері надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

Надбавка установлюється в розмірі: на дитину віком до 6 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років - 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Документи для призначення:

Заява про призначення державної соціальної допомоги надається до управління соціального захисту населення за місцем проживання.

До заяви повинні буди додані:

- паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

- копія свідоцтва про народження дитини - інваліда;

- довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства з відомостями про прописку;

- довідка про місце проживання батьків, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про постійне місце проживання;

Терміни призначення:

Переведення інваліда з дитинства чи дитини - інваліда з пенсії на державну соціальну допомогу здійснюється на підставі заяви. При цьому, державна соціальна допомога призначається з дня звернення за нею. Виплата призначеної державної соціальної допомоги здійснюється з урахуванням суми виплаченої пенсії. Інвалідам з дитинства І і ІІ групи, непрацюючим інвалідам з дитинства ІІІ групи допомога призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей - інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, але не більш як по місяць досягнення дитиною - інвалідам 18 - річного віку включно.

Підстави припинення і поновлення виплати:

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги постійного місця проживання виплата цієї допомоги продовжується за новим місцем проживання з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Припинення виплати державної соціальної допомоги ( в тому числі з надбавкою ) у зв'язку з відновленням здоров'я здійснюється з місяця, наступного за тим, в якому особу не визнано інвалідом.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства у разі влаштування їх у будинок - інтернат виплачується в розмірі 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги з місяця, наступного за місяцем, в якому виникли ці обставини.

Дітям-інвалідам із числа сиріт за період перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки у банку. Іншим дітям-інвалідам, які перебувають на повному державному утриманні, призначена державна соціальна допомога виплачується в розмірі 50% та перераховується на їх особисті рахунки у банку.

Джерело - http://www.golosiiv.gov.ua/ua/453.htm

Державна допомога сім'ям з дітьми

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:19:48 GMT

Державна допомога сім'ям з дітьми

Згідно Закону Україну "Про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" органи праці та соціального захисту населення надають такі види державної допомоги:

* у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, не застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;
* допомога при народженні дитини;
* допомога при усиновленні дитини;
* допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
* допомога на дітей одиноким матерям.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Підставою для призначення жінкам допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70). Жінкам віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологам виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки(90- до пологів та 90 – після пологів).

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
Дата
Розмір допомоги

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (25 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи на місяць)
З 1 листопада 2009 року
186 грн.

Допомога при народженні дитини

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну) на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у розмірі 12 240 гривень на першу дитину, 25 000 гривень - на другу дитину, 50 000 гривень - на третю і наступну дитину.
Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 гривень, другої дитини - 4 840 гривень, третьої та наступної дитини - 5 000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 грн. щомісячно), на другу дитину - 24 місяців (по 840 грн. щомісячно), на третю і наступну дитину - 36 місяців (1250 грн. щомісячно) рівними частинами.

В разі влаштування дитини віком до одного року для утримання та виховання до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання, допомога при народженні дитини виплачується шляхом перерахування на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається особі (одному з батьків дитини, усиновителю, опікуну, дідусю, бабусі або іншому родичу), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років надається у розмірі, що дорівнює різниці між з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб – з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.

Усиновлювачам та опікунам допомога призначається не раніше ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, які доглядають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчатися з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в повному розмірі.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, пао догляду за якими надається допомога.

У разі виходу на роботу застрахованої особи до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною виплата допомоги припиняється з дня її виходу на роботу. Виплата допомоги може бути продовжена за умови виходу на роботу на умовах неповного робочого часу.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби чи інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається в розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги за попередні шість календарних місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, вдови та вдівці з дітьми. Таке право надано матері (батьку) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років, а якщо дитина продовжує навчання до 23 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами.

Джерело - http://www.golosiiv.gov.ua/ua/450.htm

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:16:23 GMT

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від сім'ї причин мають середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї. Соціальна допомога також може бути призначена і виплачена за місцем фактичного проживання уповноваженого представника сім'ї за умови подання довідок про склад сім'ї і про неотримання такої допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає такі документи :

*заяву;
* документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї;
* довідку про склад сім'ї;
* декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї);
* довідку про наявність та розміри земельної частки (паю).

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації та професійно-технічних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним, жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей . До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні. У разі, коли дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, проводить канікули вдома, сім'я має право звернутися за призначенням державної соціальної допомоги за повні місяці перебування дитини вдома. Соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.

Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" для працездатних осіб у сумі 133 гривні, непрацездатних осіб - 187,5 гривень, інвалідів - 200 гривень.

Розмір державної соціальної допомоги не може бути більшим ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. У сукупному доході сім'ї при визначенні її права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям враховується грошовий еквівалент пільг за спожиті житлово-комунальні послуги. Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю ( батьком, усиновителем ), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька ( матір ) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька) та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами І чи ІІ групи - на 20 відсотків. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

* Державна соціальна допомога призначається на 6 місяців. Одиноким особам, які досягали 65-річного віку і не мають інших джерел до існування (якщо вони не отримують пенсії) державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

* Державна соціальна допомога може бути поступово зменшена до 50 відсотків її розміру у разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім'ї, а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати (на 20, 20 і 10 відсотків при кожному наступному звернені за її призначенням).

Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально - побутових умов сім'ї.

У наданні допомоги може бути відмовлено:

* Якщо працездатні члени сім'ї не працюють, не служать, не навчаються у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги.

*Якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є:

- більше однієї квартири (будинку, крім дачного), за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю;
- більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму), при цьому не враховується транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування;
* Якщо особи, які входять до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням здійснили покупку земельної ділянки, квартири ( будинку ), автомобіля, транспортного засобу, будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири ( будинку ) або автомобіля або телефонного зв'язку, на суму, яка на час звернення перевищує 10 - кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї .

* Якщо під час обстеження матеріально - побутових умов сім'ї з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення або його частини; один чи кілька членів сім'ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобусу тощо).

* Якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї ( крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65- річного віку або є інвалідами І та ІІ групи, та сімей, в яких є діти - інваліди ) є земельна ділянка площею понад 0,6 гектара.

Для призначення соціальної допомоги сім'ям, в яких є діти, що навчаються у вечірній школі з денною формою навчання, у вищому навчальному закладі або є слухачами курсів на контрактній основі, обстеження матеріально - побутових умов сім'ї обов'язкове.

Припинення виплати призначеної допомоги:

* Якщо сім'єю приховано або навмисне подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на допомогу та на визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти - з місяця, в якому виявлено порушення.

* У разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги ( зокрема, смерть одинокої особи ), - з місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися зміни.

* За заявою уповноваженого представника сім'ї - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Навмисне подання недостовірних даних, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на допомогу та на визначення її розміру, тягне за собою позбавлення права на призначення та виплату допомоги протягом шести місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Джерело - http://www.golosiiv.gov.ua/ua/452.htm

Допомога при усиновленні дитини

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:12:01 GMT

Допомога при усиновленні дитини

Допомога при усиновленні дитини призначається і виплачується усиновлювачу органами праці та соціального захисту населення за місцем його реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Для призначення допомоги при усиновленні дитини органові праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

1) заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя — одного з них), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;

3) копія рішення суду про усиновлення дитини.

Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину у розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні першої дитини, на дату набрання законної сили рішенням про усиновлення.

Документи, необхідні для призначення допомоги при усиновленні дитини, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.

Джерело - http://www.golosiiv.gov.ua/ua/451.htm

Порядок реєстрації ОСББ

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 10:05:52 GMT

Порядок реєстрації ОСББ

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1521 «Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" було затверджено Порядок державної реєстрації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі: Порядок) [2]. Згідно зазначеного Порядку, державна реєстрація об'єднань співвласників багатоквартирного будинку проводиться виконавчим органом міської, районної у місті ради, районною, районною у м.м. Києві і Севастополі державною адміністрацією за місцем знаходження багатоквартирного будинку. Для державної реєстрації об'єднання уповноважена установчими зборами особа (далі - заявник) подає безпосередньо або надсилає поштою (рекомендованим листом) до органу державної реєстрації:

1) реєстраційну картку, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію об'єднання;

2) протокол установчих зборів, на яких було прийнято рішення про створення об'єднання та затвердження його статуту;

3) два примірники оригіналу і п'ять копій статуту об'єднання, оформлені згідно з вимогами законодавства;

4) список членів об'єднання.

Документи, що подаються до органів державної реєстрації, складаються державною чи іншою мовою відповідно до статті 11 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР" [3], прошиваються та пронумеровуються. Реєстраційна картка об'єднання заповнюється заявником та зберігається в органі державної реєстрації.

У разі коли в результаті перевірки виявлено, що заявником подано не всі необхідні документи або вони не відповідають вимогам законодавства, орган державної реєстрації повідомляє про це заявника і повертає йому документи. Після врахування зауважень заявник може подати документи повторно. Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявників подання документів, не передбачених Порядком, і несе відповідальність за зберігання реєстраційної справи.

Орган державної реєстрації у місячний термін після надходження необхідних документів вносить дані реєстраційної картки до реєстру та видає свідоцтво про державну реєстрацію об'єднання із зазначенням ідентифікаційного коду згідно з ЄДРПОУ, а у разі відмови у реєстрації - дає вмотивовану письмову відповідь. Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена заявником або іншими заінтересованими особами в установленому порядку.

Заявнику видається оригінал і п'ять копій свідоцтва про державну реєстрацію об'єднання, а також оригінал і п'ять копій його статуту з відповідною відміткою органу державної реєстрації. Копії статуту і свідоцтва про державну реєстрацію об'єднання, засвідчені органом державної реєстрації, не потребують додаткового засвідчення чи затвердження.

Орган державної реєстрації подає протягом п'яти робочих днів після державної реєстрації об'єднання копії реєстраційної картки з відміткою про реєстрацію до органів державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Свідоцтво про державну реєстрацію об'єднання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у відповідному органі державної податкової служби, є підставою для відкриття в установленому порядку рахунків у банківських установах. Дозвіл на виготовлення печаток і штампів одержується об'єднанням у встановленому порядку. Ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ одержується органами державної реєстрації в органах державної статистики і проставляється в реєстраційній картці під час реєстрації об'єднання. Об'єднання вважається юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Джерело - http://www.golosiiv.gov.ua/ua/publication/content/752.htm

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

Vivat_Jus — Fri, 02 Dec 2011 09:36:14 GMT

Розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

Розмір мінімуму
Термін дії
Підстава

185 крб.
01.07.91 – 30.04.92
Закон України від 05.07.91 р. № 1306-XII
900 крб.
01.05.92 – 31.10.92
Постанова КМУ від 26.05.92 р. № 277
2 300 крб.
01.11.92 – 31.12.92
Постанова ВРУ від16.11.92 р. № 2779-XII
4 600 крб.
01.01.93 – 31.05.93
Декрет КМУ від 29.12.92 р. № 19-92
13 800 крб.
01.06.93 – 31.08.93
Постанова КМУ від 10.06.93 р. № 433
40 000 крб.
01.09.93 – 30.11.93
Постанова КМУ від 10.09.93 р. № 719
120 000 крб.
01.12.93 – 30.09.94
Постанова КМУ від 14.12.93 р. № 1032
780 000 крб.
01.10.94 – 31.01.95
Указ Президента України від 31.10.94 р. № 649/94
1 400 000 крб.
01.02.95 – 30.09.95
Указ Президента України від 03.02.95 р. № 100/95
1 700 000 крб.
01.10.95 – 01.09.96
Указ Президента України від 21.11.95 р. № 1082/95
17 грн.*
з 02.09.96 р.
Указ Президента України від 25.08.96 р. № 762/96

Порядок звернення до Європейського суду з прав людини

Vivat_Jus — Fri, 25 Nov 2011 12:24:41 GMT

Загальна інформація

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12 і 13), згода на обов’язковість яких надана державами – сторонами Конвенції.

Підстави звернення до Європейського суду з прав людини

1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.

2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.

Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.

Відповідно до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.

3. Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду :

http://www.echr.coe.int/NR/rdonlyres/741F36BA-623E-4682-9884-84AA52491182/0/NoticeUKR.pdf ).

4. Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

5. Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.

6. Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду Ви використали усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження; в протилежному випадку Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що Вам слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких Ви маєте намір поскаржитись до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.

8. Якщо Ваша заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як Ви використали звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.

9. Ви можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом Вашого звернення до Суду. Шестимісячний строк відраховується з моменту Вашого ознайомлення або ознайомлення Вашого адвоката з остаточним судовим рішенням, за результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж - у разі якщо Ви вважає, що ефективний засіб юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній - з моменту стверджуваного порушення.

10. Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від Вас першого листа, в якому чітко викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви, яку Ви маєте намір подати, або заповненого формуляру заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного строку.

Як подавати заяву до Суду

Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням Ви можете звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з Вами цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а Ви чи Ваш представник, за загальним правилом, повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.

12. Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо Ви відсилаєте свою заяву електронною поштою або факсом, Вам обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи.

Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

Зміст заяви

Згідно з положеннями правила 47 Регламенту Суду, в заяві необхідно:

а) навести стислий виклад фактів, щодо яких Ви скаржитися, та суть Ваших скарг;

б) зазначити права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які, на Вашу думку, були порушені;

в) назвати національні засоби юридичного захисту, якими Ви скористалися;

г) навести перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі, із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень (Суд не повертає надіслані йому документи, тому необхідно надсилати виключно копії, а не оригінали).

Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана Вами як заявником, або Вашим представником.

Якщо Ви не бажаєте розкривати свою особу, Ви маєте про це зазначити в заяві до Суду та викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження в Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може надати дозвіл на анонімність.

Адреса суду

Усю кореспонденцію стосовно скарги необхідно надсилати за адресою:

The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F–67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE – ФРАНЦІЯ.

Листування з Судом

1. Після отримання від Вас першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Надалі до Вас можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз’ясненнями, пов’язаними із заявою.

Секретаріат Суду не надає інформації щодо законодавства держави, проти якої спрямовано заяву, а також не надає юридичних консультацій стосовно застосування або тлумачення національного права.

2. Ви маєте своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Будь-яка затримка з відповіддю може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді, і розгляд заяви, відповідно, припиняється.

3. Якщо Ви вважаєте, що Ваша заява стосується одного з прав, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї, і що всі умови прийнятності, викладені вище, задоволені, Ви повинні ретельно і розбірливо заповнити формуляр заяви і повернути його до Суду в найкоротші строки та у будь-якому випадку не пізніше шести місяців з дати направлення першого листа до Секретаріату Суду. Якщо формуляр та всі необхідні документи не будуть надіслані до Секретаріату Суду до спливу вказаного строку, це буде розцінено як те, що Ви не бажаєте підтримувати заяву в Суді і, відповідно, Вашу справу буде знищено.

Конфіденційність інформації, надісланої до Суду

Згідно з правилом 33 Регламенту Суду, всі документи, що надійшли до Секретаріату Суду у зв’язку із заявою, за винятком поданих з приводу переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено правилом 62, мають бути доступними для громадськості, якщо з причин, викладених у пункті 2 цього правила, Голова Палати Суду не вирішить інакше - з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи іншої заінтересованої особи.

Таким чином, за загальним правилом, доступ до всієї інформації, яка міститься в документах, наданих заявником Секретаріату Суду, зокрема до інформації про осіб, про яких йдеться в документах, є відкритим. Крім того, у разі якщо Суд викладе таку інформацію у рішенні щодо прийнятності або щодо суті справи, або ж у рішенні про вилучення справи з реєстру справ Суду, її може бути розміщено в інформаційній базі Суду HUDOC на офіційному Інтернет-сайті Суду.

Наявність представника чи адвоката

На початковій стадії подання заяви Ви не зобов’язані мати представника, а якщо Ви його маєте, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, Вам потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який є практикуючим юристом в одній із держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою).

Якщо Ви бажаєте звернутися до Суду через адвоката або іншого представника, Вам необхідно додати до формуляра заяви довіреність, яка б уповноважувала його діяти від Вашого імені. Представник юридичної особи (підприємства, об’єднання, і т.д.) або групи осіб повинен підтвердити свої юридичні повноваження представляти заявника.

Плата за звернення до Суду

Суд не може надати Вам допомогу з оплати послуг адвоката для підготовки заяви до Суду. В подальшому, а саме після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання зауважень, Ви, у разі браку коштів для оплати послуг адвоката, можете претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо надання такої допомоги Суд визнає за необхідне для належного розгляду справи.

Процедура розгляду справи безкоштовна. Процедура розгляду справ Судом є письмовою, що не потребує Вашої особистої присутності у Суді. Вас обов’язково буде поінформовано про будь-яке рішення, винесене Судом у Вашій справі.

Цю інформацію підготовлено за матеріалами офіційного Інтернет-сайту Європейського суду:

http://www.echr.coe.int/ECHR/EN/Header/Applicants/Information+for+applicants

Джерело - http://www.minjust.gov.ua/0/12704

ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ НАРОДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ ТА СМЕРТІ

Vivat_Jus — Fri, 25 Nov 2011 11:05:04 GMT

ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ НАРОДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ТА ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ

Загальна інформація

Державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження (стаття 144 Сімейного кодексу України).

Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейному кодексу України (стаття 121 Сімейного кодексу України).

Присвоєння прізвища, імені та по батькові

Прізвища, імена та по батькові є тими ознаками, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших, надаються їй при державній реєстрації народження і є невід’ємними від неї.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 145 Сімейного кодексу).

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 146 Сімейного кодексу України).

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (стаття 147 Сімейного кодексу України).

Місце державної реєстрації народження

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків ((частина друга статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини державна реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває (стаття 144 Сімейного кодексу України).

Терміни державної реєстрації народження

Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 144 Сімейного кодексу України).

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 212¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Документи, що подаються при державної реєстрації народження дитини

Одночасно з заявою про державну реєстрацію народження подаються:

а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред’явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державної реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.

б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо державна реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою;

в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини («пункт 12 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставами для державної реєстрації народження є:

а) медичне свідоцтво про народження форми № 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров’я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи; у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми 103-1/о, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 25.10.2006 за № 1150/13024;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 Сімейного кодексу України).

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (частина друга статті 122 Сімейного кодексу України).

Державна реєстрація народження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя статті 122 Сімейного кодексу України).

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за їх заявою; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 Сімейного кодексу України).

Орган державної державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги державної реєстрації народжень на підставі заяви про визнання батьківства або рішення суду та видає нове свідоцтво про народження (стаття 134 Сімейного кодексу України).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі державної реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 Сімейного кодексу України).

Зразки заяв, що подаються для визнання батьківства

«До_____________________________________________
(назва органу державної реєстрації актів цивільного стану)
від_____________________________________________
(прізвища, власні імена, по батькові батьків)
_____________________________________________

З А Я В А
матері та батька дитини
про визнання батьківства

Я,________________________________________________________________________, визнаю
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

себе батьком ____________________________________________________________________,
(прізвище, власне ім’я, по батькові дитини)

який(а) народився(лась) ____________________________________________________________
(число, місяць, рік)

у ________________________________________________________________________________ .
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Я,______________________________________ __________________________________, мати
(прізвище, власне ім’я, по батькові при державній реєстрації народження дитини)

__________________________________________________________________________________ підтверджую, що
(прізвище, власне ім’я, по батькові дитини)

__________________________________________________________________є його (її) батьком.
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України просимо внести відомості про батька до актового запису про народження нашої дитини, по батькові дитини просимо вказати за власним іменем батька________________________________________________________________, присвоїти їй прізвище батька____________________________________________________________________,

виправити дошлюбне прізвище матері з______________________________________________на шлюбне прізвище__________________________________, яке взяте при державній реєстрації шлюбу з батьком дитини, та видати свідоцтво про народження дитини.

Про себе повідомляємо: Б А Т Ь К О М А Т И
1. Прізвище
2. Власне ім’я
3. По батькові
4. Дата народження
5. Громадянство
6. Місце проживання
(повна адреса)
7. Назва документа, що посвідчує особу:
паспорт або паспортний документ
(серія, номер, яким органом і коли виданий)
8. Якщо батьки дитини перебувають у шлюбі,
вказати місце державної реєстрації шлюбу,
номер та дату складання актового запису про шлюб

До заяви додаємо:
_________________________________________________________________
(перелік документів)

___________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Підписи батьків:

Батько_________________________
Мати __________________________

__________________________
(число, місяць, рік)

"___" ____________ 20__ р.

Зразок заяви про визнання батьківства до народження дитини

«До_____________________________________________
(назва органу державної реєстрації актів цивільного стану)
від_____________________________________________
(прізвища, власні імена, по батькові батьків)
_____________________________________________

З А Я В А
про визнання батьківства
до народження дитини

Я, ___________________________________________________, визнаю себе батьком
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

дитини, яка буде народжена у __________________________________________ .
(прізвище, власне ім’я, по батькові )

Я, ______________________________________________, підтверджую, що батьком моєї
(прізвище, власне ім’я, по батькові майбутньої матері)

майбутньої дитини є _____________________________________ .
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Надалі при державній реєстрації народження відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України просимо внести відомості про батька до актового запису про народження нашої дитини, по батькові дитини просимо вказати за власним іменем батька _____________________, присвоїти їй прізвище батька _____________________ .

Про себе повідомляємо: Б А Т Ь К О М А Т И
1. Прізвище
2. Власне ім’я
3. По батькові
4. Дата народження
5. Громадянство
6. Місце проживання
(повна адреса)
7. Назва документа, що посвідчує особу:
паспорт або паспортний документ
(серія, номер, яким органом і коли виданий)

До заяви додаємо:
_________________________________________________________________
(перелік документів)

___________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Підписи батьків:

Батько_________________________
Мати __________________________

__________________________
(число, місяць, рік)

Зразок заяви про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України

До ________________________________
(назва органу державної реєстрації актів цивільного стану)
від гр-ки ___________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові заявниці)
________________________
Місце проживання _________
________________________

ЗАЯВА

Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України прошу внести відомості про батька до актового запису про народження дитини

_________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

У графі "Відомості про батька" прошу записати прізвище батька за моїм прізвищем і вказати таке його власне ім’я та по батькові: _________________________________________________________________________ _______________
(число, місяць, рік) Підпис _____________________

Зразок спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини

СПІЛЬНА ЗАЯВА

чоловіка та дружини (колишнього подружжя)
про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини
(потрібне підкреслити)

Я, __________________________________, не визнаю себе батьком дитини,
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка (колишнього чоловіка))
народженої ____________________ моєю дружиною (колишньою дружиною)____________________
(число, місяць та рік народження)

_________________________________________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові дружини (колишньої дружини))

Я, _____________________________________, підтверджую, що мій чоловік
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)
(колишній чоловік) ________________________ не є батьком народженої ___________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові) (число, місяць та рік народження)
мною дитини. __________________
(число, місяць, рік) Підпис _____________________

Підпис _____________________

Зразок спільної заяви попереднього чоловіка матері дитини та чоловіка у повторному шлюбі про визнання батьківства

СПІЛЬНА ЗАЯВА

попереднього чоловіка матері дитини
та чоловіка у повторному шлюбі
щодо визнання батьківства

Я, ___________________________________________, визнаю себе батьком дитини,
(прізвище, власне ім’я, по батькові батька)

народженої ________________________________
(число, місяць, рік народження дитини)

_________________________________,
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)

яка перебуває у шлюбі з __________________________________________________ .
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка)

Я, ___________________________________________________, не заперечую проти запису
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка)

батьком ____________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові батька дитини)

дитини, народженої_____________________________ моєю дружиною
(число, місяць, рік народження дитини)

_________________________________________________________ .
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Я, _________________________________________________, даю згоду на визнання і запис
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)

батьком _____________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

дитини, народженої мною _____________________________ .
(число, місяць, рік народження дитини)

Про себе повідомляємо: N з/п Питання Відповіді
1 Прізвище, власне ім’я, по батькові батька дитини
2 Місце проживання батька дитини (повна адреса)
3 Документ, що посвідчує особу батька дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ
4 Прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка матері дитини
5 Місце проживання чоловіка матері дитини (повна адреса)
6 Документ, що посвідчує особу чоловіка матері дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ
7 Прізвище, власне ім’я, по батькові матері дитини
8 Місце проживання матері дитини (повна адреса)
9 Документ, що посвідчує особу матері дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ
"___" ____________ 20__ р. Підпис
_____________________
(батька дитини)

Підпис
_____________________
(матері дитини)

Підпис
_____________________
(чоловіка у повторному шлюбі)

ПОРЯДОК ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СМЕРТІ

Місце державної реєстрації смерті

Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» , та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану (частиною частини третя – п’ята статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ).

Державна реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, провадиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи (пункт 5 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Терміни державної реєстрації смерті

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, - не пізніше п’яти днів (частина друга статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Особи, що мають право подати документи на державну реєстрацію смерті

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб (частина шоста статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Документи, необхідні для державної реєстрації смерті

Особа, яка звернулась щодо державної реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в державної реєстрації смерті (пункт 6 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть форми N 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

б) фельдшерська довідка про смерть форми N 106-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми N 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України, у разі державної реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятору, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відповідний штамп про смерть власника. Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для державної реєстрації смерті (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства

Державна реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства провадиться на загальних підставах із дотриманням вимог чинного законодавства України (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на підставі повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано смерть, невідкладно інформує Міністерство закордонних справ України (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Після проведення державної реєстрації смерті орган державної реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання (пункт 15 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Документи, що видаються після державної реєстрації смерті

Після проведення державної реєстрації смерті видається свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або відповідна довідка на поховання, у разі державної реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради (пункт 15 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Джерело - http://www.minjust.gov.ua/0/9871