Сучасні умови боротьби зі злочинністю вимагають від слідчого все більшої майстерності. Обумовлено це, по-перше, зростанням професіо-налізму злочинців, посиленням організаційних засад підготовки, вчи-нення та приховування злочинів, по-друге, небажанням (перш за все пов'язаним з страхом) громадян брати участь в розслідуванні, відмовою в суді від раніше даних показань, по-третє, організаційно-кадровими та іншими недоліками системи розслідування (рівень підготовки, плин-ність кадрів, стан матеріально-технічного забезпечення і т.ін.).

Враховуючи викладене вище можна відзначити, що вдосконалення діяльності по збиранню и використанню інформації в процесі розкриття и розслідування злочинів набуває все більшої актуальності. 3 безлічі ас-пектів даної проблеми слід виділити, по-перше, необхідність подаль-шого розвитку наукових основ організації и тактики розслщування зло­чинів у відповідності з положениями нової Конституції України, яка проголосила, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор-каність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінніс- ', тю» (ст. 3), та низкою нових положень, спрямованих на реалізацію та­кого ставлення до громадянина України (ст. 29, 30, 32, 63 та ін.); по-дру­ге, забезпечення відповідності засобів і методів боротьби зі злочинністю її стану і суттєво зміненому характеру.

У збиранні доказової інформації одне з основних місць посідає допит. Зі всього бюджету часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на проведения допитів припадає понад 80 %. Отже, під-вищення рівня та якості розслідування злочинів певною мірою пов'язане з удосконаленням методів роботи в діяльності слідчого при допиті.

Але місце і значения допиту в забезпеченні результативності розслі­дування визначається не стільки зазначеними кількісними показниками, скільки вмінням тактовно і грамотно побудувати та провести допит, тобто рівнем професійної майстерності слідчого. Проте вивчення прак­тики свідчить, що багато слідчих, особливо тих, хто не мае достатнього досвіду слідчої роботи, не володіють широким арсеналом тактичних за­собів проведения допиту, що мае неабияке значения для вирішення за­дач розслідування в складних слідчих ситуаціях, і збирають лише інфор-мацію, яка «сама пливе їм до рук».

По різних аспектах допиту в Україні захищені дисертації В.О. Ко-новалової (1953), О.О. Закатова (1971), В.С. Комаркова (1973), В.Є. Бо-гинського (1980), М.В. Бахарєва (1981), В.А. Журавля (1983), В.Ю. Ше-пітька (1991). 3 них шість підготовлено і захищено в Харкові, що свід-