Сучасні умови боротьби
зі злочинністю вимагають від слідчого все більшої майстерності. Обумовлено це,
по-перше, зростанням професіо-налізму злочинців, посиленням організаційних засад підготовки, вчи-нення та
приховування злочинів, по-друге, небажанням (перш за все пов'язаним з страхом) громадян брати участь в
розслідуванні, відмовою в суді від
раніше даних показань, по-третє, організаційно-кадровими та іншими
недоліками системи розслідування (рівень підготовки, плин-ність кадрів, стан матеріально-технічного забезпечення
і т.ін.).
Враховуючи викладене
вище можна відзначити, що вдосконалення діяльності по збиранню и використанню
інформації в процесі розкриття и розслідування злочинів набуває все більшої
актуальності. 3 безлічі ас-пектів даної проблеми слід виділити, по-перше, необхідність подаль-шого розвитку наукових основ організації и
тактики розслщування злочинів у відповідності з положениями нової
Конституції України, яка проголосила, що
«людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор-каність і безпека визначаються в Україні найвищою
соціальною цінніс- ', тю» (ст. 3),
та низкою нових положень, спрямованих на реалізацію такого ставлення до громадянина України (ст. 29, 30,
32, 63 та ін.); по-друге, забезпечення відповідності засобів і методів
боротьби зі злочинністю її стану і суттєво зміненому характеру.
У збиранні доказової інформації одне з
основних місць посідає допит. Зі всього
бюджету часу, що витрачається слідчим на провадження слідчих дій, саме на
проведения допитів припадає понад 80 %. Отже, під-вищення рівня та якості розслідування злочинів
певною мірою пов'язане з удосконаленням методів роботи в діяльності слідчого
при допиті.
Але місце і значения
допиту в забезпеченні результативності розслідування визначається не
стільки зазначеними кількісними показниками, скільки вмінням тактовно і грамотно
побудувати та провести допит, тобто рівнем
професійної майстерності слідчого. Проте вивчення практики свідчить, що багато
слідчих, особливо тих, хто не мае достатнього досвіду слідчої роботи, не володіють широким арсеналом тактичних засобів проведения допиту, що мае неабияке значения
для вирішення задач розслідування в
складних слідчих ситуаціях, і збирають лише інфор-мацію, яка «сама пливе їм до
рук».
По різних аспектах
допиту в Україні захищені дисертації В.О. Ко-новалової (1953), О.О.
Закатова (1971), В.С. Комаркова (1973), В.Є. Бо-гинського (1980), М.В.
Бахарєва (1981), В.А. Журавля (1983), В.Ю. Ше-пітька (1991). 3 них
шість підготовлено і захищено в Харкові, що свід-
чить про досить високий рівень
харківської наукової школи з проблем допиту. Але треба наголосити, по-перше, що
ці дослідження були при-свячені лише окремим аспектам допиту (особливостям
допиту свідків, потерпілих, підозрюваних, неповнолітніх і т.ін.),
по-друге, їх окремі положения грунтувались на матеріалах того часу, та
потребують поглибленого вивчення в сучасних умовах, так як переважна
більшість досліджень проводились понад п'ятнадцять років тому.
Сьогодні суттєво змінені
умови боротьби зі злочинністю, місце допиту у систем! засобів збирання
доказової інформації, напрями і зміст раніше досліджених аспектів допиту
обумовлюють необхідність подаль-шої розробки його базових положень, оскільки
окреме мае розвиватися и удосконалюватися на пізнанні та урахуванні, перш за все
загальних закономірностей слідчої і злочинної діяльності. Одним з аргументів на користь цього може бути необхідність
визначення чіткої позиції у відношенні
запропонованих до використання в процесі розслідування таких явищ як ясновидіння, гіпнозу, лозоходства та
інших нетрадиційних методів, які
можуть сприяти пошуку шляхів до порушення законності.
Все викладене вище
свідчить про актуальність і своєчасність дослідження сучасних проблем
допиту.
Повний текст можна завантажити у
прикріпленому файлі,
згори тексту "Викачати з сервера"
|