Провінція Рим Код ISTAT 058091 Поштові індекси 00118-00199 Телефонний код 06 Координати 41°53′35″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. Координати: 41°53′35″ пн. ш. 12°29′00″ сх. д. Висота 20 м.н.р.м. Площа 1 285,30 км² Населення 2 761 477 - (31-12-2010) Густота 2148,51 ос./км² Розміщення
Влада Мер Gianni Alemanno (28/04/2008) Офіційна сторінка (http://www.comune.roma.it)
Рим (іт. Roma, лат. Rōma)— столиця Італії, адміністративний центр провінції Рим та області Лаціо. Населення складає понад 2,76 млн. осіб, це найбільша за територією і кількістю жителів комуна країни. Міська агломерація нараховує до 3,7[1] млн. жителів і є другою за величиною в Італії після Мілана. Рим розташований в центральній частині Апеннінського півострова на річці Тибр, поблизу узбережжя Тірренського моря.
Колізей
Рим — одне з найстаріших міст світу, столиця Стародавнього Риму. Тому, Рим часто називають «вічним містом». Також Рим називають «містом на семи пагорбах». Це пов'язано з тим, що спочатку поселення було на пагорбі Палатин, згодом були заселені сусідні пагорби — Капітолій і Квіринал. Дещо пізніше поселення з'явилися на останніх 4 пагорбах Целій, Авентін, Есквілін і Вімінал.
Рим - метрополія старовинного світу (за переказом із 753 до н. е.), починаючи з седини 1-го століття, головний осередок західного християнства, з 1870 — столиця Італії; 3,4 млн мешканців (1970).Зміст
Назва
За легендою Рим був заснований Ромулом і Ремом 21 квітня 753 р. до н. е.. Ромул і став його першим царем. Цю дату приводить історик Марк Теренцій Варрон. До нього римляни називали різні дати у проміжку між 758 і 728 роками до н. е. Географія Розташування
Вигляд Рима із орбіти
Тибр Вночі
Місто розміщено в центральній частині Італії, над рікою Тібр, в її усті, на височинній вапняній території недалеко від морського узбережжя. Це столиця країни і осередок найважливіших установ політичного і економічного життя. Рим другий після Мілану фінансовий і економічний центр Італії. Історія Стародавній Рим
В історії становлення стародавнього Рима як міста можна відзначити кілька епох що відповідають епохам територіального і державного розвитку римської держави. Перша епоха охоплює собою життя міста до укріплення його Сервієвою стіною і відповідає царському періоду історії Риму, друга закінчується будівельною діяльністю Цезаря і відповідає епосі поступового перетворення міста-держави в імперію, а третя охоплює час перших імператорів до Септіміуса Северуса; четверта — час до V ст. н. е. Про чисельність населення Рима в республіканську і імператорську епохи немає точних відомостей. За оцінками, населення Рима за часів Сулли в 400 тис., а в II — III ст. н. е. — до 800 тис. чоловік. Царський період
Найдавніші поселення з хатин, що відносяться до культури залізного віку і швидше за все з'явилися на місці Рима задовго до восьмого століття до н. е. Вони будувалися на пагорбах навколо долини, що лежить біля річки Тібр, у місці де колись був брід. Про початок міста Рима маємо тільки легенди й гіпотези, засновані переважно на аналогіях. За найбільш поширеним нині переказами, Рим був заснований Ромулом 21 квітня 753 р. до н. е. Одного разу Ромул і Рем почали сперечатися на пагорбі Палатин з приводу того, де заснувати місто, і вирішили використати ворожіння на польоті птахів. Над Ремом пролетіло 6 шулік, а над Ромулом 12. Ромул почав робити борозни, а Рем стрибав через них. Ромул сказав, що це є святотатством і вбив Рема та сказав: «Так буде з кожним, хто перейде стіни мого міста». Є також ще інша версія, за якою Ромул сказав «Кордон мого міста ніхто не переступить», а це була всього лише борозна і трохи каміння. Рем засміявся і перестрибнув через межу. Так було засновано Рим. Ромул і став його першим царем. Цю дату приводить історик Марк Теренцій Варрон. До нього римляни називали різні дати в проміжку між 758 і 728 роками до н. е. Безсумнівно, що ядром Рима був Палатинський пагорб і обидві його вершини Палатин і Цермал; до цього ведуть як усі легенди про початок Рима, так і положення пагорба в центрі римських пагорбів та їх конфігурація, що робила його найбільш недоступним. Безсумнівно однак і те, що Рим був не єдиною громадою, що існувала, у далекій давнині, в межах нинішнього міста. На протилежному до Палатіну Квіриналі здавна жила інша громада, можливо навіть іншої національності. Чи існували окремі громади і на інших пагорбах — сказати неможливо. Літературні перекази зберегли нам вістки які грунтувались на релігійних обрядах, що збереглися від найдавнішого часу (в той прадавній історичний час жрецька колегія luperci — вовкуни — оббігала колом стародавнє Палатинське місто), точні дані про сакральні кордони Палатинського міста (pomcerium) вказує нам положення дійсних укріплень. Сакральна межа йшла ad ima montis Palatini (біля підніжжя Палатина). Територія міста представлялася римлянам, як і всяка священна ділянка (templum) — квадратом; звідси ім'я Палатінського міста — Roma quadrata; відомо чотири кути цього квадрата, що дозволяє визначити справжню форму первинного Рима, яка наближалася, ймовірно, більше до трапеції, ніж до квадрата. За аналогією з іншими старолатинськими містами можна припустити, що укріплення міста йшли поверх пагорба і складалися частково зі штучних споруд (можливо валів). В інших місцях фортифікаційні роботи обмежувалася обтесуванням і без того крутих схилів. Ці укріплення збереглися у великих шматках і до нашого часу. Так звані fondi di capanne — поглиблення в грунті, на яких стояли круглі мазанки стародавніх латинів, і надгробні урни, що імітують ці мазанки, з їх широкими дверима і конічної дахом, — дають нам уявлення про ці оселі, які покривали плато Палатина. Ту ж форму мали, ймовірно, і святині, як показують пізніші круглі храми старолатинских божеств і житла верховного жерця і царя. Спогади про це збереглося в реліквії пізнього походження, як курінь Фаустул (tugurium Faustuli) і будинок Ромула (casa Romuli), що зберігалися до IV столітті н. е. Можливо, що поряд з круглими мазанками на Палатині раніше будували і чотирикутні житла. Можливо, вже Палатинське місто пов'язано було з протилежним берегом Тібру дерев'яним мостом, збудованим ще тоді, коли ні залізні, ні бронзові цвяхи не були у використанні (пізніший pons Sublicius). Пов'язані з Палатинським містом були і дві найдавніші дороги (viae), пізніше вулиці: нова і священна (nova et sacra); але ні їх відношення до міста, ні їх зв'язок між собою до цих пір ще не вияснені. Серед пізніших укріплень збереглися старі ворота міста (porta Mugonia, porta Romanula). Чи довго існувала невелика Палатинська громада у своєму первісному обсязі, ми не знаємо. У наступній стадії розвитку укріплене місто сильно розрослося і охопило собою вже 7 пагорбів — Septimontium, — частково оточених земляним валом (murus terreus). Про існування цієї стадії свідчать знову ж таки релігійні обряди, у яких 7 пагорбів є одним цілим. Тільки ці 7 пагорбів — аж ніяк не всім нам знайомі 7 пагорбів Рима, а більш дрібного поділу, а саме, за свідченням Антистія Лабеона — Палатий з Цермалом (дві вершини Палатинського пагорба), Велія — пагорб між Палатином і Есквіліном, Фагутал-Каріна (висота, на якій тепер стоїть S. Pietro in Vincoli), Ціспій і Оппій — дві вершини Есквіліна, і Субура, західний схил останнього і долина між ними (може бути замість останньоого треба вставити частину Целія — Sucusa). Питання про склад Септімонтія залишається втім, спірним; неясно також, як виник Септімонтій — чи з'єднанням громад, що сиділи на окремих вершинах, або розширенням Палатинської громади; імовірніше за все — останнє. І переказ, і топографічні дані ясно говорять про існування міста яке омивається двома струмками (в долинах Velabrum і vallis Murcia) та лежало на трапецієподібному плоскогір'ю. Ця форма є звичною в римській Кампаньї (сільські місцевості) і також зручне для виникнення укріпленого центру. Жителі громади, що виникла на Квіринал (collis Quirinalis або просто collis; звідси назва жителів громади — Collini), колись з'єдналися з сусідами (montani), і з цього з'єднання виникло місто, що носить в сучасній науці ім'я міста чотирьох кварталів (urbs quattuor regionum). Три з них — regio Palatina, Esquilina і Suburana — належали старому місту, четвертий квартал склала нова громада — regio Collina. І про це місто існують лише неясні спогади у пізніших релігійних обрядах. Головним свідченням про його існування є те, що сакральна межа міста (померій) до часів Сулли обіймало лише місто чотирьох кварталів. Пам'яток цього періоду життя Рима не збереглося; з пам'ятників, що згадуються переказами, до цього періоду зазвичай відносять святилища загадкових Аргіїв, які щорічно в історичний час обходила урочиста процесія. Древнє походження процесії Аргіїв однак є теж сумнівне. Місто чотирьох кварталів топографічно і стратегічно не було цільним утворенням; до його складу не входили такі важливі в стратегічному відношенні і тісно з'єднані топографічно з територією стародавнього міста пункти, як Капітолій і Авентин. Тому, ймовірно, перші спроби серйозно зміцнити місто призвело до розширення його території, невідповідно до кількості населення, але необхідної зі стратегічної точки зору. Розміри цього нового укріпленого міста точно відомі, так як його зміцнення частково збереглися й до нашого часу: це — так звана Сервієва стіна, побудова якої римська історична наука помилково приписувала царя Сервію. Римські історики називають сім царів які правили в той період. Першим був Ромул, про якого говорилося вище. Другим — Нума Помпілій, який, на відміну від Ромула, управляв мирно і дав Риму перші закони, причому його радницею за легендою була німфа Егер. Третій цар — Тулл Гостілій, четвертий — Анк Марцій, п'ятий — Тарквіній Древній, потім Сервій Туллій і Тарквіній Гордий. Він, згідно з легендами, вступив на престол через вбивство попередника, правив жорстоко та врешті-решт був вигнаний з Рима (згідно з римськими істориками — у 510 році до нашої ери). Після цього в Римі була встановлена республіканська система правління, у якій вирішальну роль грав сенат і два консули, що обиралися на рік. Демографія
Населення за роками (тис.):
Станом на 31 грудня 2009 року в Рим офіційно проживало 268 996 іноземців з 183 країн, серед них 99898 громадян Євросоюзу та 9622 громадяни України[2].
КліматМісяці Місяці Пора Рік Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі Темп. макс. (°C) 12 13 14 17 23 27 31 30 26 21 15 12 12.3 18 29.3 20.7 20.1 Темп. мін. (°C) 2 4 5 8 11 15 17 18 15 9 7 4 3.3 8 16.7 10.3 9.6
Релігія Адміністрація Адміністративний поділ
План історичного центру Рима з його районами
Муніціпії До імператора Августа був поділений на 4 округи Імператором Августом поділений на 14 округів, кожен округ на квартали З VII століття - на 7 округів Тепер Рим поділений на 4 міських округи, 19 Муніціпій і 155 районів міста.
Старе місто (Municipio I) поділене на 22 райони, які не мають однак управлінських функцій:N° Назва Району N° Назва Району N° Назва Району N° Назва Району N° Назва Району I Монті II Треві III Колонна IV Кампо Марціо V Понте VI Паріоне VII Реґола VIII Сант Евстахіо IX Пінья X Кампітеллі XI Сант Анжело XII Ріпа XIII Трастевере XIV Борґо XV Есквіліно XVI Людовісі XVII Саллюстіано XVIII Кастро Преторіо XIX Целій XX Тестацціо XXI Сан Саба XXII Праті
Органи влади Столиця Італії
Рим є столицею Італії і місцем перебування уряду Італії. Офіційна резиденція президента Італійської Республіки і прем'єр-міністра Італії. Обидві палати італійського парламенту та італійського Конституційного суду знаходиться в історичному центрі. Міністерства розкидані по всьому місту, вони включаючи Міністерство закордонних справ, яке знаходиться в Палаццо делла Фарнезіна поруч з Олімпійським стадіоном. Управління міста
Рим є однією з 8101 комун Італії, і є найбільшим як за площею так і за чисельністю населення. Він управляється мером, в даний час Джанні Алеманно, і міською радою. Місце міської ради на Капітолійському пагорбі у Палаці сенаторів. Це історична резиденція уряду в Римі. Місцеву адміністрацію в Римі зазвичай називають «Campidoglio» (Кампідольо, укр. Капітолій), як і назва пагорба в римському діалекті. Економіка
Головний офіс Ені у Кварталі всесвітьої виставки Рима (Esposizione Universale Roma)
Банк Італії (Bank of Italy) на Via Nazionale, Рим.
З 2005 р. ВВП у розмірі 94376 млн € (US $ 121,5 млрд.)[3] ,місто виробляє 6,7% від національного ВВП (більше, ніж будь-яке інше місто в Італії), а рівень безробіття, знизився з 11,1% до 6,5% в період між 2001 і 2005 роками. Сьогодні він є одним з найнижчих з усіх європейських столиць Союзу[3] Rome grows +4.4% annually and continues to grow at a higher rate in comparison to any other city in the rest of the country.[3]. Рим росте 4,4% на рік і продовжує рости більш високими темпами в порівнянні з будь-яким іншим містом в іншій частині країни. [ 56] Це означає, що був би Рим країною, це було б 52-ю найбагатшою у світі країною за ВВП, недалеко від розміру доходів Єгипту. Рим також мав 2003 ВВП на душу населення в розмірі 29153 € (US $ 37412), який був другим в Італії (після Мілана), і становить понад 134,1% від середнього рівня ВВП на душу населення у ЄС[4]. Хоча економіка Рима характеризується відсутністю важкої промисловості тут в значній мірі домінують послуги, високотехнологічні компанії (ІТ, аерокосмічна, оборонна, телекомунікації), наукові дослідження, будівництво та комерційна діяльність (особливо в банківській справі), а також величезний розвиток туризму який має дуже динамічне і надзвичайно важливе значення для її економіки. Міжнародний аеропорт Рим Фьюмічіно, є найбільшим в Італії, і у місті розташовані головні офіси більшості великих італійських компаній, а також штаб-квартири трьох з 100 найбільших компаній світу: Enel, Eni і Telecom Italia [5]. Університети, національні радіо-і теле-та кіноіндустрії в Римі, також є важливими секторами економіки: Рим також є центром італійської кіноіндустрії, завдяки студіям Cinecittà , які працюють з 1930-х років. Місто також є центром для банківської і страхової справи, а також електроніки, енергетики, транспорту та аерокосмічної промисловості. Численні міжнародні компанії, штаб-квартири і установ, міністерств, конференц-центри, спортивні споруди, музеї знаходяться в основних районів Рима бізнес: Esposizione Universale Roma (EUR); TORRINO (далі на південь від EUR); Magliana; Parco de' Medici-Laurentina і так звана Tiburtina долина уздовж стародавньої Via Tiburtina. Транспорт
Рим має в своєму розпорядженні два сучасні міжнародні аеропорти — це Aeroporto internazionale Leonardo Da Vinci — аеропорт імені Леонардо да Вінчі і Ciampino aeroporto — аеропорт Чампіно (менший, в основному обслуговує чартерні рейси і рейси авіакомпаній-дискаунтерів).
Рим розташований в центрі кільцевої мережі автодоріг, які приблизно повторюють мережу доріг Стародавнього Риму, що починалися з Капітолійського пагорба і сполучав Рим зі всією імперією. У місті розвинена маршрутна мережа автобусів (350 маршрутів і більше 8000 зупинок) і трамваїв (39 км шляхів і 192 зупинки). У 2005 році було відновлено рух тролейбусів, існує тільки 1 лінія від вокзалу Терміні (маршрут 90).
У 1955 році був відкритий римський метрополітен, але на сьогоднішній день римське метро обмежується двома лініями, А і В, які перетинаються біля залізничного вокзалу Терміні. На 2005 рік загальна довжина ліній складала 38 км. На 2010 рік заплановано відкриття нової лінії В1, що сполучатиме лінію В з п'яццо Болонья. До 2015 року планується повністю завершити будівництво лінії C, а до 2035 — лінії D, але будівельні роботи часто припиняються через археологічні знахідки.
Оскільки Рим розташований в центрі півострова, він став головним залізничним вузлом в центральній Італії. Головний залізничний вокзал Рима, Терміні — один з найбільших в Європі, щодня він обслуговує більше 400 000 пасажирів. Друга за значенням залізнична станція, Тібуртіна, у цей час реорганізується під термінал для швидкісних поїздів. Суспільство та культура Пам'ятки культури та архітектури
Панорама міста
Римський Колізей
Римський Форум
Фонтан ді Треві
Пантеон
Собор Святого Петра Римський Форум (Forum Romanum), економічний, політичний і релігійний центр древнього Риму Колізей (Colosseum), древньоримський амфітеатр Пантеон (Pantheon), древньоримська святиня всіх богів Замок Святого Ангела (Castel Sant' Angelo), на початку — мавзолей Адріана, в епоху середньовіччя бул перебудований в замок Собор Святого Петра (Basilica di San Pietro), найбільша церква в світі, центр католицизму (розміщений на території держави Ватикан) Площа Навона (Piazza Navona) з Фонтаном чотирьох рік роботи Джованні Лоренцо Берніні Площа Іспанії (Piazza di Spagna) та Іспанські сходи (Scalianta di Spagna). Іспанські сходи ведуть від розміщеного на площі Іспанії фонтану «Лодка» до церкви Трініта дей Монті (S. Trinita dei Monti) Вілла Боргезе (Villa Borghese) з розміщеним в ньому музеєм мистецтв П'яцца дель Пополо (Piazza del Popolo), з розміщеним на ній обеліском і фонтаном Вітторіано (Il Vittoraino), монумент на память про об'єднання Італії Іспанські сходинки — грандіозні барочні сходи. Відомі римські фонтани Фонтан ді Треві (Fontana di Trevi), найбільш відомий фонтан Риму Чотири фонтани Фонтан чотирьох рік Фонтан Баркачча Фонтан бджіл Фонтан черепах Фонтан Тритона Фонтан Діоскурів Аква Вірго Палаци Риму Палаццо Канчеллерія Вілла Ада Вілла Доріа Памфілі Палаццо Доріа Памфілі Вілла Мадама Палаццо Мадама (Рим), тепер Сенат Вілла Фарнезіна Квіринальський палац Палаццо Барберіні Палаццо Венеція Палаццо Фарнезе Вілла Медічі Університети Sapienza Університет Риму (іт. Sapienza Università di Roma) (заснований 1303) Папський університет святого Томи Аквінського (лат. Pontificia Universitas Studiorum a Sancto Thoma Aquinate in Urbe) (заснований 1580) Папський Григоріанський університет (лат. Pontificia Universitas Gregoriana , Universitas Gregoriana Societatis Jesu) (заснований у 1551). інші Спорт
Рим визначний спортивний центр. У 1960 році в місті проводилися XVII Літні Олімпійські ігри. У Римі популярні футбол, баскетбол, волейбол, існує багато спортивних клубів. Найвизначніші футбольні клуби Риму: «Рома» та «Лаціо» виступають у Серії А. Домашньою ареною для них є «Стадіо Олімпіко». Італійсько-українські взаємини
Як осідок пап, Р. має титул Апостольської Столиці (Апостольського Престола), хоч тепер ця назва стосується до осідку пап Ватикану, що охоплює базиліку св. Петра, папські палаци й низку установ на просторі 0,44 км2 та екстериторіяльні об'єкти поза Ватиканом. Вільне Ватиканське М. з суверенними правами існує на підставі лятеранського пакту з Італією 1929. У Ватикані діють найвищі установи Кат. Церкви, у тому ч. Конґреґація для Сх. Церкви. Ватикан утримує дипломатичні зв'язки з ін. державами (тепер з 73) на підставі т. зв. конкордатів.
За найдавнішою традицією, Р. пов'язаний з Україною вже ім'ям одного з перших наступників св. Петра, св. папи Климента († 101), засланого цісарем Траяном на вигнання до Криму, де його мощі знаходилися у Херсонесі, а 861 були віднайдені св. Кирилом Солунським і 868 перенесені до Р. Щойно по охрищенні кн. Володимира В. відомі безпосередні зв'язки України з P.: папські посольства Івана XV 988 і 991 та. Сильвестра II 1000 до Володимира В. і його посольства до Р. 991 і 1001. До зв'язків Володимира В. з Р. належить також перебування у Києві Бруно з Кверфурту, який з Р. бл. 1006 поїхав у місійну подорож до печенігів і прийнятий був у кн. Володимира. В. кн. Ізяслав Ярославич 1075 вислав сина Ярополка до папи Григорія VII, який наділив Ізяслава королівською короною. Посол папи Інокентія IV до тат. орди Плано Карпіні під час подорожі до Монголії через Україну розпочав зв'язки Данила і Василька Романовичів з P., які завершилися коронацією Данила 1253 папським леґатом Опізо. У 14 ст. у Р. жив і помер київський митрополит кардинал Ісидор (1454-63) і з Р. вислав в Україну 1458 свого наступника митрополита Григорія II. 1483 у Р. вийшов перший друкований твір укр. автора «Judicium prenosticon ...», Юрія Дрогобича з посвятою папі Сікстові IV. Нова доба укр. взаємин з Р. розпочалася унійним актом київ, митрополії з Апостольською Столицею 23. 12. 1595, підписаним посланцями укр.-білор. єпископату І. Потієм і К. Терлецьким (див. Берестейська унія). Про тісні зв'язки українсько-білоруської Католицької Церкви з Римом свідчать серед ін. часті поїздки до Риму київсько-галицьких митрополитів та єпископів: Й. Рутського, Р. Корсаки, М. Терлецького, Я. Суші й ін. та теперішнім перебуванням у Р. верховного архієп. кардинала Й. Сліпого і архієпископа І. Бучка. Постійну репрезентацію Укр. Кат. Церкви у Р. становили прокуратори (апокризарії) київ. митрополитів і василіянського чину від 1626, що жили при храмі св. Сергія і Вакха (1639 — 1880), з чудотворним образом Матері Божої Жировицької. Властивим студійним осередком для українців була спершу Грец. Колегія св. Атанасія, заснована Григорієм XIII 1573 для виховання гр.-католицьких богословів, де найперше побували І. Мороховський (1596 — 1603) і Й. Рутський (1599-1603) та дала 150 укр.білор. василіян до 1820-их pp. Крім них, понад 50 ін. василіянських богословів і кілька світських виховувалися у інтернаціональній Колегії Конґреґації Пропаганди Віри, що піклувалася Укр. Кат. Церквою від ерекції 1622 аж до часу створення окремої Конґреґації Сх. Церкви 1917. Від 1845 світські богослови з гал. єпархій виховувалися у Грец. Колегії, що звалася Греко-Руською до 1897, коли Лев XIII заснував окрему Укр. Колеґію при дотеперішній василіянській церкві св. Сергія і Вакха. Коли 1932 Пій XI збудував Укр. Папську Семінарію у екстериторіяльній ватиканській зоні на Джанікольо для 50 богословів з усіх гр.-кат. єпархій, Гол. Василіянська Курія купила попередній будинок, розбудувавши його на студійний дім чернечого доросту. 1960 вона перенеслася до нового осідку в Авентіні, а її кол. дім придбав верховний архієп. кардинал Й. Сліпий на приміщення для укр. кат. парафії та музею-галереї укр. мистецтва.
Крім цих давніших установ, до яких також належить вілла Укр. Папської Семінарії у Кастельґандольфо за Римом (літня резиденція папи) ім. її фундатора митр. А. Шептицького (1929), у Р. за повоєнний час постали нош: Гол. монастир СС Служебниць (1947) і Василіянок (1953) та укр. папська Мала семінарія, збудована 1959 й утримувана Сх. Конґреґацією для укр. молоді під проводом оо. Салезіян, монастир Студійського Уставу «Студіон» (1964) за Р. у Рокка ді Папа, храм св. Софії й комплекс Українського Католицького Університету ім. св. Климентія папи, засновані кардиналом Й. Сліпим (1964-69).
Ватиканські архіви й рукописні колекції зберігають багато документів і пам'яток з минулого України: папські листи в укр. справах, почавши від листів Григорія VII до київ. кн. Ізяслава, та в обороні його до поль. короля Болеслава II Сміливого з 17 і 20. 4. 1075 (перші збережені пам'ятки дипломатичних зв'язків України з евр. Зах.); багате листування папських посланців і нунціїв у Польщі та ін. державах, що дбали про Інформацію Апостольської Столиці про церк.-політ. події на укр. землях; архіви Конґреґації Пропаганди і Сх. Церкви, що від 17 ст. є у прямій реляції з укр.-білор. Кат. Церквою; Грец. Колегії (із зб. портретів київ. митр. 17 — 18 ст.) й чернечих чинів, що працювали на укр. землях (єзуїтів, театинів й ін.); цінний архів василіянських прокураторів 17 — 19 ст. (22 тт.) був перед першою світовою війною перевезений до Національного Музею у Львові. У Р. також вийшли перші публікації за кордоном з укр. церк. історіографії; біографії св. Й. Кунцевича А. Джерардія (1643) і Я. Суші (1665), що також у Р. видав життя М. Смотрицького (1666), та перший іст. нарис укр. церкви І. Кульчинського (1733-34). Джерельні вид. рим. документів з укр. історії розпочали у 19 ст. А. Тайнер й ін. чужинецькі, гол. поль. й рос. дослідники; згодом після скромних спроб НТШ (М. Кордуба, С. Томашівський і ін.) взявся до їх докладнішої колекції митр. А. Шептицький за допомогою К. Королевського, Г. Бенедетті та ін. Систематичне вид., рим. документів 1952 почали «Записки ЧСВВ» у окремій серії «Римські документи до історії Укр. Кат. Церкви» трудом протоархимандрита А. Великого (досі 50 з намічених 90-100 тт.). Рим. архіви та мист. зб. вивчали В. і Д. Антоновичі, М. Грушевський, О. Сушко, В. Щербаківський і багато молодших дослідників укр. церк. історії: М. Войнар, І. Прашко, Д. Блажейовський, А. Пекар, О. Баран й ін. З 1964 заходами Укр. Кат. Університету видано «Іст. документи України» із згаданої колекції митр. А. Шептицького (12 тт.) й ін. джерела. З пол. 1960-их pp. в Р. має осідок Укр. Богословське Товариство, яке видає річники «Богословія». 1962 тут засновано Укр. Пресове Бюро, що видає «Вісті з Риму». Дослідницьку працю уможливлюють багаті зб. з укр. іст. тематикою у бібліотеках: Ватиканській, Папського Сх. Інституту й Укр. Папської Семінарії (вона отримала книжкову спадщину митр. Й. Сембратовича), [[[Український католицький університет імені святого Климента|Українського Католицького Університету]] й ін. У базиліці св. Петра (з 1963) є мощі св. Йосафата Кунцевича, у церкві св. Сергія i Вакха спочиває митр. Р. Корсак († 1640), а в крипті собору св. Софії (з 1973) митр. Й. Сембратович († 1900).
Р. був місцем нарад укр. кат. єпископату в 1929, 1932, 1955, під час другого Ватиканського Собору (під проводом верховного архієп. Й. Сліпого) і згодом. Офіціозом Верховного архієп. є «Благовісник». З 1946 в Р. діє Апостольська Візитатура для українців у Зах. Європі, під проводом архієп. І. Бучка, з 1972 монс. М. Марусина.
До Р. з його багатством античних пам'яток та христ. святощів і мист. скарбів, високими школами (університет Сапієнца, Академія Мистецтв св. Луки й ін.) прибували паломники й мандрівники та студенти з усіх укр. земель, у тому ч. також правос.: М. Корнякт зі Львова, Т. Прокопович (1698-1701), Йосиф Курцевич-Коріятович (1615), Г. Скибінський у кін. 17 ст. і В. Григорович-Барський з Києва (1724), що залишив цінні рим. спогади, ченці з Манявського Скиту у 1720-их pp., гетьман К. Розумовський, М. Гоголь (1837-39) й ін. Р. відомий і в укр. літературі, напр., у оп. і переробках з «Ґеста Романорум», про різних осіб — від цісаря до коваля «В том же м. Римі», чи у «Повісті про сімох мудреців» (16 в.), «О Понціані цесару римском». У Р. також студіювало чимало укр. мистців 17-20 вв., почавши від Юрія Шимоновича-Сімігінівського, придворного маляра короля Я. Собеського, що перший між учнями Рим. Академії св. Луки з України і Польщі здобув першу нагороду, згодом: О. Білянський (1766), І. Мртос (учень Канави), В. Береза, Р. Гадзевич, В. Орлов, І. Шаповаленко, А. Мокрицький, С. Васильківський і багато сучасних мистців. Під час свого навчання і виступів у Італії, гол. у Мілані, у Р. перебували деякий час визначні укр. музики і співаки: М. Березовський, Д. Бортнянський, С. Гулак-Артемовський, О. Мишуга, С. Крушельницька й ін.
У 1919-20 у Р. мали осідок дипломатичні місії УНР і ЗУНР до італ. уряду (див. Італія) та дипломатична місія УНР до Ватикану під проводом графа М. Тишкевича (його наступником був о. Ф. Бонн), що її прийняв у червні 1919 кардинал П. Ґаспарі, держ. секретар Ватикану. Між двома світовими війнами у Р. працювали укр. політ. діячі: Є. Коновалець, Є. Онацький; тут навчалися або доповнювали студії малярі: І. Курах, С. Мако, Р. Лісовський, Г. Мазепа та ін.; 1938 була влаштована виставка укр. графіки (374 твори, 41 автор). 1940 при держ. університеті був створений лекторат української мови (лектор Є. Онацький). З 1945 діяла невелика Укр. Громада (гол. до 1947 Є. Онацький, згодом В. Федорончук). Контакт з італ. політ. колами підтримувала гол. ОУН. Після 1945 у Р. опинилася чимала група втікачів. Ними і військ. полоненими І Дивізії Укр. Нац. Армії, що були розміщені у Ріміні, опікувався Укр. Допомоговий Комітет під керівництвом архієп. І. Бучка. Укр. справу популяризувало серед італійців Товариство італ.-укр. приязні у Р. і ж. «Ucraina» (1954 — 56), частково «Інтернаціонал Свободи», «Середземноморська Академія» й ін. (див. стор. 905). Постійні укр. радіопересилання передають Ватиканська (від грудня 1939 — з перервою 1944-47 — під проводом Василіян) та італ. закордонна радіослужба (з 1951). Попри нечисленну укр. колонію у P., він є одним з найважливіших укр. осередків у діяспорі. Освіта та наука
Римляни зуміли освоїти і переробити накопичений наукою різних країн потенціал і, розвиваючи його досягнути найзначніших результатів, особливо в тих науках, де можливе практичне застосування наукових досягнень.
У римській філософії сильніше усього позначався грецький вплив, тут не склалося жодного оригінального напряму. Популярність отримали насамперед морально-етичні вчення. Майже офіційною доктриною римської держави став стоїцизм, який бачив мету філософії в тому, щоб указати шлях на щастя. Великим представником цього напряму був Сенека. Він грав видну політичну роль при дворі імператора Нерона, але закінчилася його кар'єра трагічно. Запідозривши участь Сенеки в змові, Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством. Сенека насамперед розробляв проблеми практичної моралі: подолання страху смерті, важливість стриманості, етична рівність людей, існування зумовлення. Філософська розробка такого кола ідей дозволяє вважати вчення Сенеки одним з джерел християнської етики.
Помітним внеском римської науки було створення цілого ряду енциклопедичних робіт, що систематизували знання, накопичені в різних сферах. Так, основні ідеї античної матеріалістичної думки про атоми, про смертність душі, незалежність природи від волі богів викладає Тіт Лукрецій Кар в науково-просвітницькій поемі «Про природу речей».
Класична праця з географії належить Страбону, що зібрав в своїй «Географії» всі відомі тоді зведення про країни і народи — від Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи астрономічні спостереження, розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо шаровидної Землі обертаються Сонце і інші планети. Ця модель залишалася пануючою аж до Нового часу. Найбільшою фігурою античної медицини і незаперечним авторитетом протягом подальшого тисячоліття був Гален, що вивчав нервову систему, спинний мозок. Галену належить перша в історії науки концепція кровообігу.
З урахуванням особливого відношення римлян до своєї держави зрозуміла та виняткова роль, яку грала історична наука. У Древньому Римі історики, як правило, займали високе суспільне положення і активно брали участь в політичному житті. Історичні твори належать перу Юлія Цезаря («Записки про галльську війну»). Близький до Октавіана Августа був Тіт Лівій, твори якого є часто єдиним джерелом для вивчення цілих періодів в історії раннього Риму. Тацит намалював картину римської історії часів імперії, приділивши значне місце опису варварських племен, що нападали на Рим, згадавши серед інших і венедів (одна з назв слов'янських племен у старовину). До цього дня одним з найбільш видатних істориків світу, що читаються залишається Плутарх, що обрав морально-філософський жанр історичного портрета. У своїх «Порівняльних життєписах» він відшукує паралелі в грецькій і римській історії через розгляд біографій людей, що прославилися.
Виключно значущим і оригінальним внеском Древнього Рима в світову наукову традицію є створення юриспруденції. Римське право і зараз обов'язково входить в навчальний план всіх вищих навчальних закладів, що готують юристів. Перші закони були письмово оформлені в ході боротьби плебеїв з патриціами у часи ранньої республіки і знаменували перемогу рівності політичних прав всіх громадян Рима. Так звані «Закони 12 таблиць», що З'явилися в результаті заклали підмурівок римського законодавства.
У Римі діяла сувора система судочинства. У часи пізньої республіки і імперії, коли в закони часто вносилися зміни, виникла система сповіщення громадян про закони, що приймаються. У час правління Юлія Цезаря на центральну площу виставляли гіпсову дошку з інформацією про військові перемоги і урядові акти і рішення «Щоденні відомості римського народу» (своєрідний прообраз газет). Копії розсилалися по державі, у всі провінції. Серед тих, хто вніс важливий внесок в розвиток юриспруденції — Марк Туллій Цицерон — видатний оратор, автор ряду робіт з філософії держави, послідовний прихильник демократичного правління, він безуспішно намагався відтворити республіку після вбивства Цезаря. Персоналії Ерос Рамаццотті — італійських співаків Франческо Тотті — італійський футболіст Noemi — італійська співачка Маріо Драґі — італійський економіст і банкір Амедео Мінґі — італійський кантауторе Сусідні муніципалітетиАльбано-Лаціале Ангуїллара-Сабація Ардеа Кампаньяно-ді-Рома Кастель-Гандольфо Кастель-Сан-П'єтро-Романо Чіампіно Ватикан Колонна Фіумічіно Фонте-Нуова Формелло Фраскаті Галлікано-нель-Лаціо Гроттаферрата Гуідонія-Монтечеліо Марино Ментана Монте-Порціо-Катоне Монте-Компатрі Монтеротондо Палестрина Полі Помеція Ріано Сакрофано Сан-Грегоріо-да-Сассола Тіволі Тревіньяно-Романо Цагароло
Зовнішні зв'язки Консульства Міста-побратимиМісто Країна Дата угоди Алжир Алжир Ачакачі Болівія 28 листопада 2005 Белград Сербія жовтень 1971 Бразилія Бразилія Дамаск Сирія Дублін Ірландія Каїр Єгипет Київ Україна 2 листопада 1999 Лондон Велика Британія Марбелла Іспанія Монреаль Канада Нью-Йорк США Париж Франція 1956 Пекін КНР 28 травня 1998 Пловдів Болгарія Сеул Південна Корея 2000 Сідней Австралія Токіо Японія Тонгерен Бельгія
